Драматичні твори

Антоніо. Ні, ні! Вона принесла мені велике щастя, дуже, дуже, але було життя важке, воно нас роз’єднало, та я бережу в своєму серці...

Велика пауза.

Антон. І у мене зараз... Не знаю, що буде.

Антоні о. Ніхто ніколи не може знати, що буде, але що б не було, що б ваша дівчина не зробила, збережіть... Дуже, дуже бережіть свою любов. На все життя. Катерина. Дивіться, дивіться, вже світає..

Але ніхто не обернувся.

(Стоїть біля балкона, дивиться на небо. Подув вітерець і заграв у її волоссі,— відкинула пасмо, різко обернулась.) Чому ви мовчите?

Галина (тихо). Катю...

Катеринаі (різко). Та подивіться, що робиться на небі! '

Антон. Мамо, що з тобою?

Всі дивляться на Катерину. Ще яскравішим стало рожеве небо. Заграв перший промінь на обеліску і на золотих банях Лаври.

Галина. Ось і перші промені заграли. Як хороше! Всім, всім повинно бути хороше. Я зараз приготую сніданок, зараз, зараз. (Виходить.).

Завіса.

КАРТИНА ШОСТА

Квартира Катерини Михайлівни. В кімнаті Галина й капітан. Галина в’яже светр, капітан, наспівуючи, лагодить утюг. З вулиці чути, як б’ють барабани, чути звук горна. Шум дитячих голосів. Капітан підійшов до балкона, дивиться. Задзвеніла пісня піонерів.

Капітан посміхнувся, підтримує пісню.

Г алина. Сьогодні День піонерів — свято.

Капітан. Куди це вони марширують?

Галина. На площу, там збір, а потім усі в порт. Поїдуть до Канева...

Капітан наспівує пісню піонерів, продовжує лагодити утюг А-вІі сьогодні, капітане, якийсь особливий:

Капітан. Ну?

Г алина. Так, наспівуєте і увесь час посміхаєтесь. Кому посміхаєтесь, капітане?

Капітан. Морю.

Г алина. Не розумію.

Капітан. Сьогодні викликали мене у міськком партії до апарата ВЧ, це такий особливий телефон...

Галина. Знаю.

Капітан. Секретар міськкому прийняв мене добре. Спочатку, правда, покритикував, що не представився. Я вибачився, сказав, що не вважав за потрібне займати ваш дорогоцінний час. Справ у мене таких немає... А у мене до вас, Максиме Максимовичу, є. Ось апарат ВЧ, вас розшукує начальник пароплавства. Зараз з’єднаю. І через кілька хвилин я почув велику музику.

Г алина. Музику?

Капітан. Це ми, капітани, так називаємо могутній голос нашого старика, начальника пароплавства. Він людина талановита, великої культури, із матросів, а на таку височінь піднявся, але з капітанами говорить такими словами, що навіть старі вантажники йому заздрять.

Галина. І ви терпите?