Драматичні твори

Капітан. А може, не треба шукати?

Галина. Чому?

Капітан. Поки знайдете, може не підійти, а час іде...

Г алина. Чого це ви замовкли, капітане?

Капітан. Коли ви приїздили на наш корабель до брата, це було...

Г алина. Чверть століття тому...

Капітан. Та що ви! Всього двадцять три роки!

Галина. Вибачте за мою велику помилку. А ви тоді підпоїли мене і таке говорили... А я й...

Капітан. У мене і зараз у душі...

Галина. Горить!..

Капітан. Горить!

Галина. Горить!.. Боже мій, милий капітане... витягніть штепсель!

Капітан швидко витягнув штепсель.

(Підняла утюг). Капітане, капітане...

К а п і т а н. Загорілась?

Галина. Згоріла...

Капітан. Простіть, який же я став неуважний! Що то Старість!

Галина. Ви таким були завжди. Це я помітила ще тоді, коли була в гостях на вашому пароплаві.

Капітан. Невже?

Г алина. Так, так, капітане.

Входить Кирило.

Кирило. Дорога Галино Романівно! Мені доручено вас поцілувати.

Галина. Антон...

Кирило. Він! Дозвольте вашу ручку. (Цілує Галині РУ«У.)

Галина. Розказуйте, тільки все, все детально. Приїхали до вокзалу...

Кирило. Благополучно зійшли, вийшли на перон, а там народу...

Г алина. Проводжати прийшли наших хлопців?

Кирило. Не тільки. Але біля десятого вагона зібралося чимало молоді.

Галина. Ви підходите...

Кирило. Підходимо, всі крикнули ура, ура бригадиру! Схопили Антона і почали кидати.

Галина. О боже, високо кидали?

Кирило. Високо і довго. Ледве він вирвався з їхніх обіймів, а квітів принесли Антону і його бригаді!..

Г а л и н а. А музика була?

Кирило. Оркестр: десять гітар і п’ять спідол! Вигуки, поцілунки, співи, крики... Таких веселих, гучних проводів я не бачив. І в центрі — наш Антон!

Галина. Його люблять. І бригадир, і секретар комсомолу, і у футболі той... центр. А як він тримався, коли прощався з мамою?

Кирило. До сліз був схвильований. І мене тричі поцілував...

Г а л и н а. А Рая була?

Кирило. Коли поїзд рушив, тоді вона прибігла на перон...

Г алина. Антон її бачив?

Кирило. Вона так крикнула: «Антоне!» Він почув, теж сильно крикнув: «Раю!» Далі щось ще кричав, мабуть, жди мене. До Раї підійшла Катерина Михайлівна, і вони пішли вдвох. Я зрозумів, що я там зайвий, і швидше до вас, щоб докладно доповісти, як було...

Г алина. Спасибі. Зараз я накрию стіл, будемо всі вечеряти, і ви ще раз з самого початку все розкажете.

Кирило. З великим задоволенням.

Капітан. Кирюшо, у мене є до тебе велика справа. (Тоном свого начальника.) Досить тобі, старий тюлень, хвостом бити на березі. Приймай завтра мою посудину! Бути на палубі мого шлюпа о восьмій нуль-нуль!

Кирило. Що?