Галина. Два роки швидко пролетять!.. З Москви не дзвонили...
Катерина. За один день стільки...
Галина. Катю... Катрусю...
Катерина. Не бійся, мамо, я витримаю... Витримаю, а тобі не можна хвилюватися, чуєш? Бачиш, я уже й опанувала себе. Не плач, ми ж з тобою солдати... Все життя солдати, ти сама так твчила мене... Все життя, мамо.
Здаля чути: грає духовий оркестр. Входить капітан.
Капітан. Чи немає у вас якихось крапель? У Кирила сердце...
Галина. Зараз
Катерина. Іди... Іди...
Чути тривожні гудки пароплава. Нерухомо стоїть Катерина. Входить Рая з чемоданом. Спинилась біля дверей. Катерина її не бачить.
Все життя. Все життя...
Рая тихо сідає на стілець. Все ближче музика, веселим маршем вступає хор піонерів. Іде Катерина до балкона. Все дужче ллється пісня.
Завіса.
Одинадцять п’єс, які складають книгу вибраних драматичних творів
О. Корнійчука, належать до кращих здобутків його спадщини. Це «Загибель ескадри», «Платон Кречет», «Правда», «В степах України», «Фронт», «Макар Діброва», «Калиновий гай», «Крила», «Сторінка щоденника», «Мої друзі», «Пам’ять серця». Майже всі вони відзначені літературними преміями, зажили бурхливим і тривалим сценічним життям у багатьох театрах Радянського Союзу, добре відомі й зарубіжному глядачеві. Добір самё цих творів диктувався бажанням найповніше представити постать Корнійчука як письменника, що всією своєю творчістю, активною громадянською позицією був звернений до суспільних проблем, якими жив народ протягом тих 40 років, за яких драматург був його мистецьким повпредом. Глибоко вкорінені національні характери сучасників, виразні соціальні типи Корній-чукових драм мають неперехідну естетичну цінність навіть тоді, коли втрачається гострота і своєчасність сюжетних колізій, коли плип часу зїіімає або змінює акценти реальних життєвих суперечностей, що становили суть драматургічних конфліктів.
За основу даного видання взято нещодавно завершене у видавництві «Наукова думка» Зібрання творів О. Корнійчука у п’яти томах (К., 1986— 1988; далі при посиланні на це видання вказуватимуться лише том і сторінка). При укладанні книги та написанні приміток враховано наявні редакції драматичних творів та варіанти, висвітлено сценічну історію п’єс драматурга, залучено архівні матеріали, що зберігаються у фондах Корнійчука в Центральному державному архіві музеї літератури і мистецтва УРСР (ЦДАМЛМ), взято до уваги останню волю автора, ще відбилася при підготовці російського видаїшя (Собр. соч. В 4-х т. Л., 1976—1977. Примечания Д. Я. Шлапака).
Місця, що коментуються, позначені суцільною нумерацією в межах одного твору.
ЗАГИБЕЛЬ ЕСКАДРИ
Вперше надруковано окремим виданням 1934 р. Того ж року вийшле і перше російське видання п’єси у перекладі 1. Круті (М., 1934). Написян* 1933 р.
Фабула драми заснована на дійсних фактах: у червні 1918 p., виконуючи* наказ В. І. Леніна, революційні моряки затопили в Новоросійській бухті ескадру Чорноморського флоту, яку намагалися захопити війська кайзерівської Німеччини.
Згадуючи історію написання п’єси, О. Корнійчук у своєму виступі на нараді українських драматургів, що відбулася в Харкові (листопад
1933 р.), розповідав: «У чому наша, молодих драматургів, слабкість? Передусім у тому, що ми не знаємо як слід життя, і тих людей, і тих процесів, які відображаємо у своїх творах.
Це не абстрактна «самокритика». Це — мій власний досвід. Ось один
з моментів, пережитих мною під час роботи над п’єсою «Загибель ескадри».
Понад два роки тому я почав працювати над п’єсою. Спершу здавалось: загибель ескадри... 18-й рік... Треба, значить, показати тих самих безтурботних «братішок», яких я до того бачив в інших п’єсах. Почав працювати. Написав я, здається, три картини, прочитав їх товаришам письменникам, критикам. «Нічого,— говорять,— публіка «на ура» сприйме...».
Поїхав потім у Севастополь, де, як мені сказали, зараз працюють учасники подій 18-го року. Мене дуже дружелюбно зустріли, повели в салон командира.
В салоні чотири командири обговорюють на англійській мові якесь, ймовірно, серйозне питання. Англійської мови я не знаю. Сиджу, жду і думаю: ті, потрібні мені люди, зараз, напевне, прийдуть, їх, мабуть, пішли покликати...