Драматичні твори

Адмірал. Без мене він не може, як смерть; за мною ходить... Ну, нічого. Цей наказ — це слабкість їх...» (ф. 435, № 6).

В останню картину третьої дії (пізніше вона була вилучена) після ремарки «Юнга схвильований дивиться на Фрегата й Палладу здаля» Корнійчук зробив таку вставку:

«Ю н г а. Ех, товаришу Ленін, коли проб’ємось в Москву, я тобі розкажу, як погибав останній корабель, як плакав Фрегат, боцман Бухта, як навіть я і то (пауза) чуть не заплакав... Усьо розкажу» (ф. 435, № 6).

У виставі Харківського драматичного театру ім. Т. Г. Шевченка, що готувалася до Декади української літератури і мистецтва в Москві (1951), для чіткішого політичного звучання замінено слова «Україна» на «Центральна рада», «український» — на «гайдамацький», замість п’єси «Наталка Полтавка» названо «Кум мірошник», відповідно й пісня «Гей, Наталко» — замінена на «Ой, куме, куме, добра горілка», замість «молода державна Україна, уряд» вжито «наш уряд», замість «український державний флот» — «наш флот» (ф. 435, № 8, с. 9, 14, 15, 38).

Усі ці зміни відбилися і в пізніших виданнях драми.

За допомогою архівних джерел встановлено, що прототипами героїв п’єси «Загибель ескадри» були реальні особи. Так, у листі до учнів і вчителів середньої школи робітничої молоді № 18 міста Кривого Рога, яких цікавило, звідки на флоТі взялася жінка, О. Корнійчук писав: «Мені розповіли, що вчи-телька-комуністка була одним з керівників більшовицької організації у Севастополі. Вона загинула від рук білогвардійців. На жаль, ніхто нічого мені більше про неї не міг розповісти. Я створив образ Оксани, щоб хоч в якійсь мірі показати велич душі безстрашних революціонерок-ко-муністок, які боролися за Радянську владу в найскладніших умовах. І хоч її ім’я справжнє не збереглося у пам’яті тих, хто мені розповідав, вона житиме як Оксана. А не збереглося тому, що у вирі боротьби вчителька і її друзі-комігетчики усі загинули». Точніші відомості знаходимо в листі до Т. І. Аліпова: «В основу образу Оксани я взяв бойову революціоиерку-комуністку т. Островську Н. На жаль, мені важко згадати, чи саме Бондаренко був прообразом Стрижня або Гайдая...» (Гальченко С. Коли б швидше весна...— У кн.: Світ Олександра Корнійчука. К., 1980, с. 84).

Висвітлюючи в драмі тему єдності партії і народу, драматург велику увагу приділив розробці перших, ще позасценічних варіантів зображення вождя революції. Пізніше, підсумовуючи свою багатолітню роботу над ленінською тематикою, він відзначав: «Кульмінаційним пунктом в трагедії, як відомо, є радіограма Леніна. Мені довелося якнайдокладніше висвітлити подію для того, щоб глядачі зрозуміли, яку мужність, мудрість і беззавітну стійкість треба було виявити морякам, щоб з честю виконати наказ В. І. Леніна. Таким чином, саме життя поставило переді мною в усій глибині і величі тему «Ленін і народ»... Мені довелося побувати на багатьох постановках «Загибелі ескадри», і завжди після прочитання на сцені ленінського документа зал вибухає бурею оплескіз. Така сила ленінського слова. Працюючи над п’єсою, я розумів, який смоціоиал-ьний заряд несуть у собі ленінські документи, що ніби спресували в собі досвід героїчної епохи. Поезія цих документів практично невичерпна» (ф. 435, № 550).

В архіві письменника зберігаються матеріали, які дають змогу зазирнути у творчу лабораторію, збагнути його розуміння ролі мас в Історії, осягти ту велику роботу над історичними документами й працями Леніна, яку проробив драматург, щоб художньо переконливо донести ідейний зміст образів через їх пластичне, живописне і звукове наповнення. Маємо на увазі чорновий запис першої бесіди Корнійчука про фільм «Загибель ескадри» 10 березня

1962 р. (ф. 435, vNb 545), який розкриває таку маловідому грань його письменницької індивідуальності, як талант сценариста, що умів мислити метафорично, сценічними й кінематографічними образами. П’єсу двічі екранізовано на Київській кіностудії: 1934 р. («Останній порт», режисер А. Кор-дгам) і 1965 р. («Загибель ескадри», 2 серії, режисер В. Довгань). 1967 р.

на основі п’єси композитор В. Губаренко написав героїчну оперу, ідо йшла в театрах Києва, Харкова, Одеси.