Драматичні твори

Увіходять Валя, Стьопа, Терентій Йосипович, Оля,

лікарі.

Терентій Йосипович. Привіт, Платошо!..

Всі. Привіт, привіт, привіт!

Платон (хоче вирватись, але всі тісно оточили його). Дякую вам, товариші... Пробачте, але...

Увіходить Берест, веде за руку Ліду.

Берест. Платоне Івановичу, допоможіть, а то один я не вдержу.

Ліда. Я спізнююсь на поїзд!

Берест. Я сам одвезу тебе на вокзал.

Платон. П’ять хвилин, Лідо, ви обіцяли і слова не дотримали.

Берест. Платоне Івановичу, я поспішаю, треба одвезти Ліду, але кілька слів я хочу вам сказати. Учора повернувся з столиці, ось вам привіт від наркома охорони здоров’я (подає листа), а також подарунок. Дозвольте зачитати? Прошу слухати. (Читає.) «Ухвалили: преміювати хірурга Платона Івановича відрядженням до Москви і Ленінграда на два місяці разом з дружиною...» Тут я мушу дати пояснення. Мене спитали, хто ваша дружина. Я сказав, щоб записали одне ім’я, хоч ім’я це, в разі протесту, можна зразу ж викреслити. Отже, слухайте далі: «Ухвалили: преміювати

хірурга Кречета Платона Івановича відрядженням до Москви і Ленінграда на два місяці з дружиною Лідією Марків-ною Кречет...»

Ліда. Що?

Берест. Ти, Лідо, не ображайся. Я ж попередив, що можна зразу викреслити... так що... як, Лідо?.. Викреслювати чи... Чи, може, читати далі?.. Ну?

Велика пауза.

Платон. Читайте далі... Далі...

Берест. Що ви так скажете, у мене сумніву не було, а от як Ліда... Що ж, Лідо, викреслювати чи читати далі? Як, а?..

Ліда відійшла вбік.

Ну, ЛІДО?

Ліда. Мені їхати треба... у мене квиток..

Платон (підійшов до неї, тихо). Лідо, на поїзд ви вже спізнились.

Берест. То що ж, викреслювати твоє ім’я чи читати далі?

Ліда. Ви... ви... ви... товаришу Берест.

Берест. Ну?.. Ну?..

Ліда. Ви... Читайте далі.

Берест. Читайте ж тепер разом, друзі мої, сторінки сонячної книги вашого молодого життя. Читайте і боріться за нього...

Терентій Йосипович. Товариші, я вислухав сто двадцять п’ять тисяч сердець, але того, що у мене зараз отут (показує на серце), ні в кого не зустрічав. Серце саме співає... Я прошу вас у сад, у наш прекрасний сад, підняти бокали за майстра життя — товариша Береста.

Всі йдуть у сад. Останніми виходять Христина Архипівна і Марія Тарасівна. Христина Архипівна в новому платті, з зіркою.

Христина Архипівна. А от у дев’ятнадцятім году теж був один незабутній случай...

Виходять у сад.

Завіса.

ПРАВДА

П’єса на З дії, 6 картин

ДІЙОВІ ОСОБИ:

В. І. Л е н і її.

Кузьма Р и ж о в — токар Балтійського заводу.

М а р ф а — його дружина. Наташа — їхня донька. Тимофій Рижов — брат Кузьми, складач.

Аграфена — його дружина. Льоня — їхній син.

Тарас Голота — селянин. Вася Сидоров — солдат-кава-лерист. Моряк-аврорівець.

П е т я — моряк.

Д р и м б а — моряк.

1-й вартовий у полку.

2-й вартовий у полку. Начальник залізничної

станції.

Басов — управитель маєтку Те-рещенка.

Робітники-червоногвард шовики², бундівці³, ад’ют

музи

Роман ченко — стрілочник. Телеграфіст.

Чубатенко — поміщик. Прапорщик.

В’юн — фельдфебель залізничної станції.