Драматичні твори

Вахмістр — голова полкового комітету.

П і п.

Поміщиця.

Керенський.

Г е н е р а л.

1-й полковник.

2-й полковник.

Прокурор.

Гоц.

Д а н.

Делегат із Баку.

Делегат із села.

Шахтар.

ійці, солдати, есери¹, мен-^; анти, журналісти, куркулі, канти.

ДІЯ І

В степу маленька станція. Плангрції золотого соняшника оточили її,

І тільки десь далеко блищить в передвечірньому сонці шпиль дзвіниці. ⁴ А далі синіє ліс. Від спеки тремтить голубе повітря. Тиша. Велична сте- -пова тиша. З вікна видно телеграфний апарат, кодо нього телеграфіст і Басов. В’юн виводить загін на чолі з оркестром.

В’юн. Ать-два, ать-два, ать-два... левой... левой.;, ать^ два, ать-два... стій!

Загін стаї*. Підійшов прапорщик.

Прапорщик. Здорові, орли!

Загін (хрипко). Здравія желаєм, вашбродь!

Прапорщик. Чому так хрипко? Чому похрипли? Знову пиячили?

В’ю н. Нікак нєт, вашбродь! Я цілий день з ними репетирував на предмет «ури».

Прапорщик. Доволі! Поки що постав загін у дворі. Перед приходом поїзда вишикуєм всіх на пероні. Музикантів попереду. Коли махну рукою — хай оркестр грає «Марсельєзу» ⁴. Коли махну вдруге — хай загін що є сили — «ура!». Зрозумів?

В’ю н. Так точно, вашбродь!

Прапорщик. А де мужики, прибули уже?

В’ ю н. Так точно. Вони коло возів. Я зараз їх приведу. А де зволите поставити?

Прапорщик. Тут, на пероні. Веди — яз ними трохи порозмовляю. Марш!

В’ ю н. Загін — струнко! Ліворуч! Кроком — руш!

Пішли.

Ать-два, ать-два, ать-два.

Вийшли.

Входять поміщиця, піп.

Поміщиця. Яка спека, яка спека,.. Так ще ніколи не було.

П і п. Терпіть, Маріє Михайлівно. Сонце — благодать божа. Від нього все проізростає. Усі злаки буйно приумио-жаються.

Поміщиця. Від цієї благодаті, батюшко, не тільки скотина казиться, а й мужики. Одним сірником спалити можуть цілий маєток, і не загасиш. Так все пересохло, що не горить, а вибухає, як порох.

Телеграфіст. Що горить, Маріє Михайлівно?

Поміщиця. На жаль, уже згоріло. Я про Івана Петровича згадала. Все згоріло!

Басов (обернувся до вікна телеграфіста). Іван Петрович сам винен. Ліберал. От і догрався. Казав я йому: «Беріть козаків на постій, організуйте самоохорону»,— він відмовився. «Незручно — свобода і козаки, треба маневрувати з мужиками», ну й доманеврувався — ледве втік живий.

П і п. Важкі часи бог послав нам.

Поміщиця. Не бог, а самі винні. Намордник із звіра зняли, а палицю в руках тримати розучились.

Входить швидко Тарас, став, подивився на панів, пройшов між ііимя

за станцію.

Бачили... Які очі в нього...

П і п. Видко, грішник.

Поміщиця. Спалив, мабуть, когось або збирається.

Басов (іде від вікна). Маршрут Олександра Федоровича не змінено. Іде через нашу станцію.

Входить телеграфіст.

Телеграфіст (тримає в руках стрічку). Щойно одержав повідомлення. (Читає.) «Підтверджую ще раз: міністр Керенський ⁵ скоро вирушає через вашу станцію на Петроград. Сподіваюсь, що ви встигли організувати зустріч і приготувати промову. Бажаю успіху. Колечкін.»