Драматичні твори

Шахтар. Обидив хтось, Наташо?

Наташа. З фабрики викинули, ну, я прийшла додому і розплакалась... Не витримала, і тут, тату, нема нічого смішного. Тебе викидали стільки, що ти вже звик, ну, а мене вперше.

Кузьма. І, знаєш, засумувала так, що довелося взяти з собою.

Шахтар. І добре зробив, Кузьмо. Що ж, будемо прощатись, бо назад мені ще стільки їхати, а вже вечоріє...

Кузьма. Вірно... їдь, старий, на поїзд ми попадемо самі.

Шахтар. Ці два тижні з вами як один день пролетіли, попрацювали добре. Прощай, Кузьмо.

Цілуються.

Пітерцям від нас поклін. Прощай, Наташо... Матері поклін передай.

Кузьма. Передамо. Ти ж шахтарям поклін...

Шахтар. Аякже, щасливої дороги. (Пішов.)

Наташа. Яка тут тиша, аж страшно. Мені здається, тату, що на такій станції люди живуть, як на острові, хвилювання і бурі пролітають мимо них, як поїзди... Не життя, а спокійний сон, правда?

Кузьма. Вірно, Наташо... Щось і мені тут спати захотілось. (Позіхнув.)

Входить п’яний начать н и к ста н ц і ї.

Його підтримує стрілочник Романченко.

Начальник станції. Романченко, подивись, що це за суб’єкт сидить на пероні.

Романченко. Ото... То пасажири.

Начальник станції. Пасажири... Дивно... Слухайте, пасажири, я трохи п’яний, але ви пробачте... Ви всі їдете. Росія їде... Всі їдуть кудись... їдуть... їдуть... А я залишаюсь тут, розумієте, я залишаюсь...

Входить т е д е г р а ф і с т.

(Показує на нього.) От з цим есером... з цим... Слухай, пасажире, ти знаєш Сашку, адвоката? (До Наташі.) Баришня, пардон.

Кузьма. Якого Сашку?

Начальник станції. Керенський Сашка.

Телеграфіст. Іване Івановичу...

Начальник станції. Чекай... Адвокат, міністр, війну до побєди, ура... ура... А сина мого Колю, солдата Колю... (Поклав голову на плече Романченкові, заплакав.)

Романченко (до Кузьми). Сина їх тиждень тому вбили на фронті, от і почали, звиняйте, випивати і розстроюватись.

Телеграфіст. Іване Івановичу, ви зовсім п’яні.

Начальник станції. Ех ти, пістон... Краще горілку пити, ніж у такій партії бути. Романченко, ходім, пасажири, пардон...

Телеграфіст. Приведіть себе до порядку, зараз прийде делегація, скоро поїзд, міністр вийде на перон, а ви увесь у реп’яхах.

Начальник станції. Мовчи, пістон, у мене в серці реп’яхи! Мовчи і сам одкривай семафор міністру, ми зустрічати його не будемо, ми протестуємо! Ходім, Романченко.

Романченко. Мені що, я можу. Ходім.

Пішли.

Телеграфіст. От скандал.

Кузьма. Який міністр їде?

Телеграфіст. Сам Олександр Федорович Керенський проїздять через нашу станцію... Ви розумієте, що може статися, коли начальник станції вийде п’яний? Це ж скандал на всю Росію

Кузьма Ну, що ви — на всю Європу...