Драматичні твори

Кузьма. Чому?

Тарас. Коли йдеш пішки, зайдеш в село, їсти дадуть, а в поїзді...

Наташа. Ну, якось буде, ми вам допоможемо.

Тарас. Спасибі, але є ще одна причина, про яку я сказати не можу, хоч і добрі ви люди, як я бачу...

Кузьма. Знаю... з фронту втік.

Тарас. Утік... Казали, землю дадуть, слободу. Збрехали. Почали ми міряти панський лан, торжество, пісень співали про слободу, потім пішли за хлібом, а надвечір приїхала комісія з города, козаки. Якийсь панок-революціонер довго говорив нам про слободу, а потім козаки били нас цілу ніч, як скотину, так під ранок я ледве придушив вартового і втік...

Кузьма. Як звуть тебе?

Тарас. Тарас...

Кузьма. А мене Кузьма. (Подає руку.) Поїдемо разом.

Входять управитель маєтку Терсщсика — Басов, піп, поміщиця,

прапорщик, фельдфебель, селяии-багатії з хлібом

і сіллю.

Прапорщик (у вікно). Аполлоне Демидовичу, поїзд скоро приїде?

Телеграфіст (з вікна). Зараз. (Вибіг і повернувся.) Зараз буде. Вже запросився. А як з оркестром?

Прапорщик. В’юн зібрав музикантів з двох містечок. Правда, «Марсельєзу» грають поганенько, не встигли розучити, але туш — блискуче.

Басов. Ну й прекрасно. Олександру Федоровичу головне туш. Тущ щоб був добрий після його блискучої промови, а «Марсельєза»... це не так важливо...

Телеграфіст. Вірно, для промови головне — туш...

Басов. А то що за люди?.. (Показує на Кузьму, Тараса і Наташу.)

Телеграфіст. Усіх пасажирів прошу негайно очистить перон і стати за бар’єр.

Кузьма, Тарас і Наташа йдуть за бар’єр.

Входить український поміщик Чубатенко.

Чубатенко. Здорові були. Я так поспішав, що моя булана аж пристала. Слава господу, не спізнився. (Витягнув папір, мовчки читає.)

Басов. Що це у вас?

Чубатенко. Це моя промова до міністра... Дуже важко було її скласти, бо доведеться говорити і від себе, і від них. (Показує на селян-багатіїв, що стоять з хлі&ом-сіллю.)

Прапорщик. Дуже добре. Після пана Басова виступаєте ви.

Чубатенко. Спочатку я, а потім пан Басов. Ми на Вкраїні, і вітати міністра в першу чергу мусить український поміщик, а потім від російських поміщиків пан Басов.

Басов. Пробачте, пане Чубатенко, ваш малоросійський фанатизм тут ні до чого. Я управитель маєтку міністра Терещенка і мушу їх вітати перший.

Чубатенко. Не малоросійський, а український, пане Басов. Коли так, то сьогодні я скажу міністрові про настрої російських поміщиків до нашої нації, і не тільки я скажу, а й хлібороби скажуть, це вам не царат.

Куркулі. Скажемо... Скажемо... Наші кращі землі загарбали... У Росію їдьте, там будете першими.

Прапорщик. Ану, ви! На цьому параді я командую. Виступати буде пан Басов, а потім пан Чубатенко.

Куркулі. Чубатенко...