Драматичні твори

Тимофій. Наливати всім я буду сам. Для мене кращої музики, як самовар, нема.

Кузьма. Пийте...

Аграфена. Пийте, кладіть цукру хто скільки хоче, нехай нам сьогодні буде солодко.

Тарас (взяв газету, в якій принесли цукор, і читає спочатку тихо, а потім.вголос). «Ленін злякався революційного суду і втік. Ні, панове більшовики, скоро посадять вас усіх на лаву підсудних...»

Кузьма. Хто приніс цю газету?..

Льоня. Мама в ній вам цукор принесла.

Аграфена. Пийте, куми, нехай нам сьогодні буде солодко.

Велика пауза.

Тарас. От сволочі — так про Леніна пишуть. І хто цю газету печатає, невже робітники? (Пауза.) Скажіть, Кузьмо?

Кузьма. Робітники.

Тарас. Значить, вони продались капіталу, правда?

Пауза.

Кузьма. Виходить, так.

Льоня. Вибачте, дядю, в цій газеті працює мій тато.

Кузьма. Тимофій... (Пауза.) Брат... Що ж це... Це неправда!

Тимофій. Правда, Кузьмо. Такий час, платять тут більше. Я чотири дні як перейшов...

Тарас. Так ви печатаете цю газету?

Тимофій. Я... Ну й що з того, я набираю, такий же пролетарій, як і всі... Я тільки набираю, але пишу ж не я.

Тарас. Пролетарій... А як же тоді соединятись, тут — щось я не розумію.

Тимофій. Що ж вам не зрозуміло?

Тарас. От ви брати рідні, Кузьма Васильович і ви, і чай за одним столом п’єте, як рідні, і в пролетаріях состої-те, а дороги ваші різні. Де ж правда?

Пауза.

Аграфена. А вам що до цього? Яке ваше, вибачте, діло?

Тарас (встав). Велике діло. Я йшов з села в Сибір, в ліси йшов шукати правду, Кузьма сказав, що вона тут, у пролетаріїв — одна у вас, і я пішов за ним, а виходить, що й у пролетаріїв їх дві.

Тимофій (стукнув кулаком об стіл). Доволі! Мені мітинги насточортіли й так. Я прийшов до брата в гості, а ви не суньте свій ніс, куди не треба.

Аграфена. Тимофію, не хвилюйся. (До Тараса.) А ви замовкніть і краще пийте чай. Куми, пийте', нехай нам сьогодні буде солодко...

Тарас. Щось не солодко...

Тимофій. То можете не пити... просять не вас...

Т а р а с. Я й не буду... я краще піду звідси. (Встав, іде.)

Наташа. Куди, Тарасе?

Тарас. Не знаю... Обидно, Кузьмо... Помилка, значить?

Кузьма (кинув чашкою об землю). Стій, Тарасе!

Тарас спинився.

Ну, брате Тимофію, встань і відповідай йому.

Тимофій. Ти що ж, мені допрос робиш?

Кузьма. Відповідай, мовчати не можна, відповідай, Тимофію... Перед тобою селянин... Відповідай нам.

Тимофій. Дякую, брате... Ходім, Аграфено, ходім, Льоню. (Встає і хоче йти.)

Кузьма. Стій, так ти не підеш.

Тимофій. Мовчи, Кузьмо, а то...

Кузьма. Що?

Тимофій. Ти мій характер знаєш... Мовчи і одійди убік...