Феєрія для іншого разу

Пірам… Пірам, от молодець!.. він з нами, з пані Туазель, з Лілі, зі мною… між нами… його перекочує, перекидає з нами!.. аби Беберу така ж вірність! але де там! на прогулянці Бебер, не знати де!.. завіявся! хитрун!.. Бебер, відколи почали бомбити, утік та й поготів! жодної довіри до господарів! хоч куди! нагорі, на даху, у мансарді… і ще в підвалі… і винюхує!.. чути, як нявчить!.. деінде! невловимий!.. а ми Беберові раби!.. можна так сказати!.. тоді як гляньте на Пірама… ніжна відданість!.. хоч і гнаний звідусіль! його Туанон сховалася, пролізла, десь між тілами, шукай, Піраме! винюхуй!.. не скавчи!.. тремтить разом із нами… тремтить з розпуки… ти ба, он нога його хазяйки! шкарпетка… черевика вже нема… хапаю ногу… тягну!.. за ногу… вже коліно… вррромб! кого куди! мене відштовхує під стінку!.. Пірама теж… і Лілі… усе покинув! жахливий поштовх… землетрус, вулкан!.. це вже не бомба… радше схоже… під нами вибух… дванадцять поверхів під нами!.. ні! гірше! під метро! уявляєте?.. ще глибше!.. у підземних порожнинах, у тунелях, аж до Анґ'єнських пагорбів!.. крипти під криптами! й інші підземелля аж до Бельфорського лева! гіпс!.. крейда… глибочіні, яким по три… по чотири тисячоліття!.. удари бомб у тридцять, сорок тонн!.. уявляєте, як усе вальсує під ногами! як хилитаються будинки! гойдаються… як іде брижами хідник! Гоп! усе стає на місце!.. завмирає… розколоте, похилене, криве, задумане… і тарабрррум! новий удар, і все знову хибається! ураган! оркестр! інші будинки врозтіч, крутяться… зависають!.. і з нами може трапитися!.. інша річ будинки, котрі ковзають… розтягаються!.. видовжуються… вивищуються… рахат-лукум!.. злітають і перемішуються в небі з кожним брррумом! гай-гай! загортаються, смикаються, розгортаються! вакханалія вище небес!.. якби ви побачили, то сказали б: десь над Венсенном… і далі небо палає… південніше… якраз над Шуазі… Атісом… ага, і над Корбеєм!.. Упізнаю церкву, вони скидають трохи на Корбей!.. о, «фортеці»… а ППО знай собі шмаляє!.. феєрверк! міріади куль-світлячків… зиґзаґи! серпантин! конфеті! іскри… а які комети, з якими шлейфами! білі-білі, сліпучіші від бенгальських зблисків! схрещуються у спалахах… від «Редуту» в Левалуа… не менш як двадцять батарей! Світне мереживо в безодні неба!.. і видовжені, розтягнуті будинки, рахат-лукум!.. якась хибна балістика, таке розвіювання кварталів, піднесення будинків поривами повітря, але ж і Потоп не кожен день! ні! а нас як водить і кидає сторчака! отак! баххх! траххх!… від стіни до столу!.. Нормансу на коліна! до дверей! струс і знову струс! ми натикаємося! якась дивна балістика насправді! і несамовитість кимвалів! Небо об Землю! таке хоч раз побачити! почути! це не про тих засранців, що зліпилися попід буфетом, які і так усе забудуть! А Норманс, хропливий бегемот, від кожного удару хилиться, гарчить… хррр!.. все, на що здатен! от і все… хоча ні! він мацає… свою своячку мацає й хропе… його хитає, та зі стільця не рухає, бо заважкий! буфет утримує, на щастя… пів буфета… і своячку Гортензію…

У нас є вибір, якщо це кінець… отже: катапульта до зірок для всіх, хто тут присутній, гарматний ураган по повній!.. або ж нас висмокче у коридор, утягне в шахту ліфта і вкине у безодню!.. кричу їм… брррум!.. вибухає так, що сам себе не чую… Пірам гавкає!.. я теж!.. «Гав! гав!» вірні собі! відвага — це сміх!.. уміння посміятися! «Гав!»

— Нас засмокче вкупі з усіма речами! ми зникнемо у глибині безодні!

Мушу попередити!.. голосом! своїм гучним голосом!.. зв'язки стомлені від крику! чую себе!.. гавкнути гучніше від гармат? спробуйте! шрапнелей он майже не чути, бо відлуння розтовчене, посічене, перемелене! бомба за бомбою! наче глухо репають дитячі кульки!

Можу охрипнути!