Читаем Феєрія для іншого разу полностью

Ах, відмовити в маленькій послузі дружині друга! в маленькій послузі!.. довго шкодуватимете! Орест, фурії — сміх та й годі! Дама на «пішов четвертий місяць» — це хтось!.. Ви нічого не зрозуміли в античних трагедіях, доки на вас не зиркнули, не просвердлили, вас, огидного лякливого недопса! Прокляття! Ви стогнатимете до скону віку!

Ви зробите мені маленьку послугу?

Ериній на вашу голову, негіднику! хай роздеруть вас! Лікар? А для чого ви ще потрібні? Гай! Гай! Гай! Образа в трансі! як шарлатан! бевзь! зрадник! неймовірно, скільки вад вона у вас знайде! відкриє! Насправді, якщо поміркувати, жінки, тобто ще в молодості, поділяються на два види, на тих, хто вмирає, бо в них є діти, і тих, хто вмирає, бо їх позбувся… Від цього не втечеш… Однак з Клеманс це було б дивно… в них у друзях інші лікарі… І потім, усе ж, вона прийшла б сама… а потім її «місячні»?.. місячні трохи?.. Але ж вік… наш вік! вагітна? вагітна? та вже пора онуків! підтопталася! як я! роки!.. місяці годувальниці!.. аборт?.. тоді що? просто зайшла провідати? та ну! де там! О, а може, прив'язаність? Я вже й не думав! Останній сплеск дружби?.. бо я сиджу, як дурень, як бовдур, в облозі згуб і нічогісінько не тямлю? сновида!.. вона хоче запропонувати мені від'їзд? можливість втечі до Португалії?.. «рятуйся, хто може» в Парагвай?.. Нідерланди?.. Гваделупу?.. Уже в тюрмі, а я так і не знаю… події промайнули… промайнули… я переглядаю… Чому вона прийшла? Вибрати меблі?.. Тоді б Марсель приїхав з нею!.. І з вантажівкою, аби все забрати!.. Як тоді в Рюеї!.. Життя складається з повторень, аж до смерті… Підсовує людей, тих самих чи дублерів, коли ті вже вмерли, ті ж рухи, ті ж веремії… спершу проґавив вихід на кін, потім з кону, і пішла недоля! книжок не купують! освистують!.. Ви можете зіграти свою п'єсу тільки раз! Один-єдиний!

Справді, він би на ваговозі приїхав мої речі рятувати, Марсель… Тепер фініш, я їх вже не побачу… Бо з «довічною конфіскацією» моє майбутнє більш ніж передбачене!.. Вони — дружні грабіжники!.. мерщій! мерщій! Марсель! Ваговоза!.. Може, десь іще ліжко лишилося… коли розумієш, вже пізно… Ти ба, сам собі вибираєш убивць!.. Боги все роблять м'яко, ви що, не зрозуміли? До пекла! йолопе!.. Клеманс розраховувала на шанс… вона, либонь, і портрет моєї матері забрала… бо в мене його більш нема.

Стривайте, оскільки я від вас нічого не приховую: у мене вдома, на вулиці Ґавено, на восьмому поверсі, побувало п'ятнадцять бригад з пограбування… по одній щомісяця!.. уявіть собі цей vacuumclining! Усі паркетини перетрусили!.. мої скарби шукали! Сидіння розпороли, меблі розібрали, усе обдерли, випатрали! килимки, завіси! сказ! сказ! викрутили навіть унітаз!.. Як я тепер виглядаю, жебрак жебраком… І жодного тижня без привселюдних принижень!.. Вже не рахую підлот правосуддя… П’ять чи шість «браків складу злочину», справи розсипались в порох… «Період ув'язнення зараховується»! «Період ув'язнення більше не зараховується»! Та я знаю не менше п'ятдесяти пришелепуватих, які повісилися б за набагато менше від того, що я зазнав — обіцянок, кпинів, глузів, наруг, плювків… Вони мене садять, я застоююсь, загноююсь, облажу… Витягають назад, знову садять!.. до камери! а хоч і в морг! У вухах відлуння Палацу правосуддя… «Засідання Урочистої палати»…» Це ще стервозніше від бібісі! «З конфіскацією геть усього…» у цього кнура! на віки вічні! позбавлення без меж, кайдани, ганебний стовп, загальнонаціональний покидьок! Його медаль за мужність — на Блошиний ринок! Порозрізати назад усі рани! Ага, був поранений! ага! сімдесят п'ять! ага, відсотків! Гучніш, барабани! Знову порвати всі рани! Знову зідрати шкуру! шпигуй! перцю! Ура! Ура! Ура! Yes! Дві тисячі процентів!

Це не наводить вас на роздуми? Тоді ще раз… Навіть газової плитки не лишили! на чому тепер штрикавки кип'ятити? я ж думаю про медичну практику…

— А ваш диплом?

Диплом вони мені лишили, дегенерати! Якби були забрали, я б із вами тепер не розмовляв… Я вже був би в дії! велике Повстання!.. знаєте Тіні честі? Французька армія, велика, штани маренового кольору! як у чотирнадцятому! Були б наважилися на найвищу кривду, я б напустив на них усю Європу! Я б розігнав усю шпану! повна тиша, коли звучить мій голос! Степи! Москва під рукою! зі збереженням усього! дзвони! Кремль! решта! нічого не палити! наскоком! тактика! душа! однострій! ви б побачили, якби вони зазіхнули на мого диплома! Нехай дякують небу! Вони не штовхнули мене в табір екстремістів!

У кожного свої мінливості, звісно… Є Доля, є хто тільки мацає, є хто дрочить, є хто торочить, є у кого «брак складу злочину»!.. От візьміть, наприклад, Дено-еля[19], убили його і квит!.. Я нікого не вбивав, у мене немає «складу злочину»!.. Рам! Страм! Грам! Ох, я маю про це певну думку, тверду і щиру… Вони б і її вбили, коли б могли!.. але ні мене, ні мою думку, шановна пані!

Перейти на страницу:

Похожие книги

Раковый корпус
Раковый корпус

В третьем томе 30-томного Собрания сочинений печатается повесть «Раковый корпус». Сосланный «навечно» в казахский аул после отбытия 8-летнего заключения, больной раком Солженицын получает разрешение пройти курс лечения в онкологическом диспансере Ташкента. Там, летом 1954 года, и задумана повесть. Замысел лежал без движения почти 10 лет. Начав писать в 1963 году, автор вплотную работал над повестью с осени 1965 до осени 1967 года. Попытки «Нового мира» Твардовского напечатать «Раковый корпус» были твердо пресечены властями, но текст распространился в Самиздате и в 1968 году был опубликован по-русски за границей. Переведен практически на все европейские языки и на ряд азиатских. На родине впервые напечатан в 1990.В основе повести – личный опыт и наблюдения автора. Больные «ракового корпуса» – люди со всех концов огромной страны, изо всех социальных слоев. Читатель становится свидетелем борения с болезнью, попыток осмысления жизни и смерти; с волнением следит за робкой сменой общественной обстановки после смерти Сталина, когда страна будто начала обретать сознание после страшной болезни. В героях повести, населяющих одну больничную палату, воплощены боль и надежды России.

Александр Исаевич Солженицын

Проза / Классическая проза / Классическая проза ХX века