Феєрія для іншого разу

І цього досить, щоб вони накинулися зграєю!.. стоноги! членистоногі!.. накидаються!.. знову ламають двері! ховаюся!.. обороняюся!.. відбиваюся ногами від несамовитих! Буц! Гуц! по пиках!.. відступають! намацую… Пірам, його голова!.. його вуха… обмацую Норманса… голову Норманса… пов'язую назад тюрбан… у нього щось на голові! згусток засохлої крові! схоже на форштевень буксира!.. Уже не блює… лежить у власній калюжі, голова на килимі… у власній калюжі… уже не хропе, може, послухати його? Ні!.. Спочатку хвора… заради якої вибивали двері!.. заради якої пхали мастодонта!.. заслуги невеликі! от чорт! поміркуймо! він тільки дав себе попхати, це все! а бальзам? не знайшли?.. а про хвору вже не згадують!.. хіба не сором?

— Бальзаму! бальзаму!

Знову гукаю… шпечу всіх!..

— У шафі! у шафі!

Гукаю їм… аби шукали!.. не знаходять… нишпорять… усе падає!.. повно цяцьок і витребеньок… амулети, дурнички, емальки, мініатюрки!.. брязкалець, як у циганки, у Армелли! їй-бо! не одна скляна шафа дріб'язку… чотири шафи! які танцюють польку, онде! підскакують! хочуть утекти!.. а плазуни порпаються, торсаються… а дріб'язок сиплеться каскадом… перекинули одну шафу… це не вони… сама нахилилася! праворуч! потім назад!.. несамовито! весь будинок! вир речей!.. усе ураз висипається з шаф! усі Армеллині цяцьки і витребеньки! усе у коридор! і ми теж! усі плазуни, і я, і товстун! мій бастіон! гамір! нас різко кидає! тіла, речі, шафи! і Туанон, і її псюру! і всі шибки! усе вивергається на нас, закидає! притрушує! увесь Армеллин мотлох! Ох, я боюся тільки розламу!.. що він знову розверзнеться отут! трохи… так!..

— Не пхайтеся! не пхайтеся, от дурні!

Щастя, що не попадали туди! усі!

— Не пхайтеся! не пхайтеся!

Порив!.. брррум! і стіни!.. на щастя, в інший бік! стіни і кахлі вдовж… усього коридору… уже немає кованих дверей до брами… вони розсипалися, я вже казав… провалилися в розлам… посеред коридору… он там розлам!.. Ми теж можемо там зникнути! усі ми! усі! нас скільки?.. десять? дванадцять?.. п'ятдесят?.. і Пірам!.. і купа брухту! вррромб! ковані двері! у розлам!.. я вже розповідав… весь час розповідаю про розлами, які я бачу… от і розрив у Небесах!.. розлам у підлозі коридору!.. і провалля шахти ліфта!..

Але назагал справи краще… прошу зауважити… бомб менше… громів теж поменшало… грози не минули, ще десять воднораз!.. але вже наче віддаляються…

— Вам аби грози! брррум! і брррум!

Чую вас…

— А Небеса з розривом на всю шир?..

Не можу сказати, що небо стуляється назад!.. Ні! ні! інформую вас про певне затишшя, от і все!.. Дивлюсь назовні… дивлюся в простір… велика роззявленість «захід-схід» на видноті!.. літаки влітають і вилітають, як заманеться!.. так, у Небеса!.. з Небес! крізь розрив Небес! крізь розверзнутість!.. на ґрунті, на землі все ж краще… великий сад біля вітряка вже не так палає… не так тріскоче, зауважте… вітряк стоїть… трохи похилився… але стоїть!.. Після всіх хвиль, які його хитали!.. бракує одного крила! вирвало!.. це все!.. бачив, як воно летіло і палало! а той шахрай з гондолою лишився без піджака!.. тепер він голий!.. король атмосфер! як є! крутиться! обертається! розважається!.. от персонаж!.. поручні позносило!.. він вистояв!.. балюстради більш нема!.. візок на коліщатках тримає рівновагу!.. на межі провалля!.. на межі вогню!.. на весь сад!.. але він хоче пити! ти ба, знаки подає!.. заспраг!.. у провалля не полетів! а ще й поручень! зауважте!.. підмосток не такий широкий! за такого каскаду ураганів!.. розриви бомб навколо!.. торнадо літаків!.. от його єство! бридкий обрубок! і провокатор! знову провокує! відчепив дзвоника!.. дзвоника згори, із самого верху! між двома крилами! там дзвоник на вітряку! і дзень! і дзинь! дзвонить, з руки в руку перекидає!.. знайшов розвагу!.. кумедний акробат!.. і водночас петляє у гондолі… зиґзаґує!.. дзвонить на всю долину!.. на всю долину під низом! на весь Париж! і для нас, біс його бери! для нас також!.. бачить, як ми дивимося!.. от персонаж!.. а довкола все горить!.. звіддалеки!.. надто в бік Аньєра… але палає вже не так!.. але все ж палає!.. час від часу спалахи!.. і димить густо!.. його лахи згоріли, фокуси не помогли! я вже казав, я бачив, як то було!.. один рукав спочатку! потім другий рукав!.. тому тепер і голий, без нічого! голий тулуб!..

— Гей, безсоромник! сальтисон! ковбасон! індик! віслюк!

За те, що не перекинувся, виродок такий! він як у себе вдома там, де всім паморочиться! без палиць! а що йому! без перил… і безперестану! шугає! шмигає! на межі провалля!.. тримає рівновагу! чхати хотів на мою лайку!.. Заспраг! подає знаки! Пити хоче? ну то й що!

— Стрибай, агов, малюк! ти Лілі не бачив?

Не бачив!.. ні! не бачив!

— Стрибай та й приходь попити! мерщій сюди!