Читаем Феєрія для іншого разу полностью

Показую літрівку… тут під брамою повно пляшок… повно пляшок з помешкання де Зейс… тільки я нічого не пив!.. і не доторкнувся!.. п'ю тільки воду!.. усі сусіди напилися й нічого не побачать… чекатиму, доки з крана знову потече!.. сила волі або смерть, от моя вдача! так хай і знають! як Пліній!.. не хочу спостерігати захмелілий! ми в розпал Потопу… без води! та мене уриває Пірам… міркував собі… міркував… носом у підлогу… «гррр!..» Пірам гарчить…

— Що ти хочеш? Теж пити?

Хоче вийти!..

— Що тобі, собако?

Обмацую… він скиглить… ран немає… він сцяти хоче… акуратний пес… мацаю члена… пружний! пружний!.. повен сечі…

— Сци собі! сци, синку! Сци отам! пссс!.. пссс!.. пссс!..

Хідник пекучий… нехай там посцить… але Норманс усе перегородив… майже все… притис нас до стіни ліворуч… ти ба, а інші повернулися назад, відповзли… назад до Армелли!.. мов краби! раптом «га! га!» згуки радості!..

— Га? що? що?

— Знайшли! знайшли!

Розтрощили якусь меблю!.. і не тільки меблю, а й стінку позаду!.. натрапили на схованку флаконів! звідти випадає сила-силенна флаконів!.. і не тільки бальзаму!.. усього! у коридорі карамболі! і дзень! і дзинь! об стіни! церковний передзвін! ага, а той собі бавиться!.. своїм дзвіночком! та тут інший дзвін б'є!.. клін! клен! бабах! це плазуни раптом розлютилися! усе патрають у Армелли!.. де Зейс затайлива нещира заховайлива! ану диван! ліжко! матраци! усе перевертають! усюди схованки! і які хитрі!.. Ремон, так, він! розпоров диван… ножем! кухонним! а потім фссст! і матрац!.. десять пляшок коньячного спирту! а тепер сейф! гнів наростає! сейф опирається! беруть підставку для парасоль… предмет масивний, бронзовий, так просто не піднесеш! беруться вшістьох! пинг! сейф не витримує! а там скільки пляшок! море!.. кірш! коньяк! куштують… прицмокують! а вона нічого не сказала, от складувальниця!.. ах, гороскопниця! мала чим горлянку полоскати! велике стерво! от що ховала! Я задоволений, усі зайняті… мене забули… меблями Армелли переймаються!.. тепер уже молотком, даруйте!.. ах, і скляні шафи! знову скляні шафи! там чи не сотня флаконів!.. іще! іще! ти ба, «Мадмуазель Нітуш»! корчила невинну! прийдешнє! теревені!.. брехуха!… а ось і карти!.. ворожила! усі вкрай розлючені, кажу вам! от її карти, карти Таро!.. іще раз перевертають ліжко! казяться! хочуть розкрити всі таємниці! вони її спалили б, якби їм трапилася, бісова підступна стара шахрайка!..

— І бальзам! бальзам!

Кричу їм… саме час! бо нічого не лишиться! трощать! трощать! уже не розуміють, що роблять!.. п'яні! геть п'яні! довго не пили, але тепер!.. «Буль-буль-буль!» усе, на що натраплять… п'ють як не в себе!.. уже й рачкувати не здатні… лежать… лижуть підлогу! усе! де є хоч крапелька чогось!..

— Нормансе! Норансе! бальзам!

Він тут! уявляєте?.. хропе… харчить… не озивається… а ті все трощать… а його жінка?..

— Де твоя жінка? де твоя жінка? ведмедю такий!

Сіпай його, не сіпай!.. хапаю за тюрбан, він знову його насунув, трясу його… марно!

— Бальзам, Нормансе!

А ті жадають коньячного спирту, кіршу! еліксиру «Распай»! ти ба, які смаки!.. віскі! от що їм до вподоби!.. галас!.. віскі! віскі в моді!.. а у мене почуття Обов'язку…

— Бальзаму! бальзаму!

Ніхто мене не чує… вони перекидаються, перекочуються від стінки до стінки! брррум! галас! спробуйте тут знайти бальзаму!

— Банда! потолоч! погромники!.. злочинці! а хвора?

Їм кажи не кажи!.. Коло шафи заходилися!.. на частини розбирають!.. знову проштрикують диван… десятьма… п'ятнадцятьма ножами!.. винюхують!.. винюхують!.. ага, ще перина! величезна!.. майже з пів Норманса! з пуху! розривають! розрізають! з неї хмара! хмара пір'я!.. Ага, і флакончик!.. показують мені… і карафка!.. «От бачите! от бачите!»… розмахують… і флакончик!.. із зеленою етикеткою… «От бачите! от бачите!»… самі що знають?.. зграя горобців!.. так, це… бачу!.. «Бальзам»… он етикетка! от як добре… Бррром! Вррру! черговий порив!.. такий протяг, що склепіння неначе надимається!.. прошу дуже! хмара осколків!.. шквал градин!.. справді градин, червоних!.. вогняних градин!.. і всього скляного від Армелли!.. тут гарно під склепінням!.. і розлам посередині!.. уздовж!.. знаєте… чимало збитків… аби все не покотилося в розлам! до ями! і ми вкупі!.. є від чого заволати! та вони не розуміють, бо геть п'яні… волають, бо пляшки покотилися… волають, бо ще хочуть пити… усе потрощили, от пияки!.. бурдюки алкоголю!.. ти ба, гороскопниця!.. запасла напої для Перемоги! Армелла де Зейс! хитро запасла, Армелла де ла Клер де Зейс! гамериканцям думала продати! за долари! от вам сп'яніння Перемогою! так само і Кремоїль! я саме думав… міркував потроху… вони все запасли! скільки алкоголю! потоки алкоголю!.. відтак і доларів!.. Мюрбат теж щось запас? мій «мурувальник»! коли мене «замурує», то розживеться на Перемозі! Патріотизм, Помста, Багатство!

— Гей, Туазелько! Гей, омлетна пико! а ти що припасла, га?

Не відповідає…

— Ти де, консьєржко? ти де, стара корово? де ключі?

Перейти на страницу:

Похожие книги

Раковый корпус
Раковый корпус

В третьем томе 30-томного Собрания сочинений печатается повесть «Раковый корпус». Сосланный «навечно» в казахский аул после отбытия 8-летнего заключения, больной раком Солженицын получает разрешение пройти курс лечения в онкологическом диспансере Ташкента. Там, летом 1954 года, и задумана повесть. Замысел лежал без движения почти 10 лет. Начав писать в 1963 году, автор вплотную работал над повестью с осени 1965 до осени 1967 года. Попытки «Нового мира» Твардовского напечатать «Раковый корпус» были твердо пресечены властями, но текст распространился в Самиздате и в 1968 году был опубликован по-русски за границей. Переведен практически на все европейские языки и на ряд азиатских. На родине впервые напечатан в 1990.В основе повести – личный опыт и наблюдения автора. Больные «ракового корпуса» – люди со всех концов огромной страны, изо всех социальных слоев. Читатель становится свидетелем борения с болезнью, попыток осмысления жизни и смерти; с волнением следит за робкой сменой общественной обстановки после смерти Сталина, когда страна будто начала обретать сознание после страшной болезни. В героях повести, населяющих одну больничную палату, воплощены боль и надежды России.

Александр Исаевич Солженицын

Проза / Классическая проза / Классическая проза ХX века