Феєрія для іншого разу

Проте, чи не так, суд усе оцінить у слушний час! Не те, що я скажу чи не скажу, врятує честь вашого мундира! Гай-гай, моя тітонька! Ох, моє довготерпіння! що я базікаю до нестями?.. балабалакаю стільки, що сто років голова пухнутиме? О, мій красний виде! базікання намарно — це ж саме життя! Милі балабалакання! Тоді що? Тоді що? Вирок і гоп! «Подавати на стіл гарячим!» Куди вони відправлять вас як є?.. щоб душа в хрумкій скоринці і щоб вогник мерехтів на голові?.. пританцьовуючи? красний вид! красний вид!.. у «Ту-ту-фо[134]»? Мене це не здивує!.. Ото кружляння і фігури без кінця!.. Не казатиму наперед, але частенько всесвітні дворушники у «Ту-ту-фо»… і у «Між двох стільців»!.. ще один танець-перекиданець!.. там усі танці від століття до століття… три, чотири століття!.. якщо ви тільки встигнете оцінити!..

Дивися пильно, хто там раює,
І будеш знати, хто як танцює

,

ще й у шатах того часу! з мінами! сценічними ефектами! з мертвими зеленими очима! з позатойсвітніми вогнями! Нічого не лишити! повний парад Першого фантомного!

Аж ось тітка Естрема!
І маленький Лео!
А оце Клементина і славненький Тото!

Пригадуєте?

Доведеться сказати, що забаві кінець

.

Усе це в ритмі ригодону! Витримано!

Я співаю з місця, не підводжуся, прилип… Але як буду з вами, я закручу вас у танці, маркізе! срака вже розклеїться!.. побачите, який з мене кавалер!.. бо зараз я сам собі акомпаную, мугикаю… я гримну додолу, якщо підведуся… паморочиться у голові, враз! упаду й зблюю!.. добре, що задом прилип!.. хитаюся, гойдаюся, компоную… не потребую дрожу й хвилювання, холоду до кісток і такого іншого… природний спів!.. Митець усупереч всьому! Співаю під тортурами!.. Кокотка теж співає під тортурами!.. А що казати про Ранґона!.. і його тітку!.. Вона вже сороміцькою стає, оця «Тортурна пісня[135]»… отож мені краще не слід!.. особливо мені, уже і так наклепаному! У моїх мурах відлунювала плітка з Батіньоля, мовляв, зазвичай я пияк… та я ніколи, крім води, нічого не пив!.. от бачите, як зненависть швидка на вигадки!.. Нехай ще приліплять мені, що садист, правда, пікантно, у камері? тоді ще плюс десять років у «Фантомі»! І всім привіт! Я стоїк, звісно, але пристойний! Я не реву з такою силою, як тхір! де там! він ще стіну ламає!.. я казав… якщо він кинеться з розгону, тобто з усіх сил, з глибини каземату!.. тоді скажу: це від душі! тепер усе гаразд!.. свій череп у жертву!.. добре! ясно! От якби я кинувся, ви б побачили!.. то була б неабищиця!.. Лише… лише… під духовий оркестр! Ох, мій стан! з фанфарами! зі ста п'ятдесятьма шістьома сурмами, трембітами й цимбалами! з великим духовим оркестром!..

— Гусари до бою! В ата-а-а-ку!..

Шаблі наголо! Та хто мене візьме в гусари?.. Ніхто!.. Більше нікому… То хоч у кірасири? Ото сміх! з ламкими кістками! з прогнилою шкурою! Хіба що зварять у кирасі! куди іти? куди рушати? а насправді, це ж душа, це все разом, атака! «В ата-а-а-ку!» полковник дез Антрай далеко попереду ескадрону! стоячи на стременах! палаші виблискують! плюмаж біліє! грива в'ється! команда! «В ата-а-а-ку!» Чотирнадцять батальйонів враз рушають… і летять вихором!.. Тхір теж іде до бою в сусідній камері!.. і грим!.. гримнув додолу!.. і знов за своє!.. от сміх!.. стрясає мою стінку!… три цеглини… ворушаться… от сміх!..

— Нумо, сусіде!