Читаем Феєрія для іншого разу полностью

Ламати стіни слід з душею!.. самого сміху ще не досить!.. головне — розгін!.. якщо подумати… а марення… де був такий розгін?.. він мене змушує!.. змушує міркувати про час… справді, де був той розгін? де був розгін? на іподромі Лоншан, звісно! Лоншан із сурмами і барабанним дробом! усе перед очима! Лоншан перед святом Великого Липня! Млин! Млин! «В ата-а-а-ку!» полковник дез Антрай неначе наяву! Палаш виблискує! Команда лине! «Ескадрони!» і драгуни! і «легка»! Генерал дез Урбаль «сьома легка окрема» займає все крило розгортання! Двадцять сім ескадронів умить! Вся кавалерія Парижа і гвардія, і одинадцять духових оркестрів мчать до трибун! «Йдучи на смерть, шлемо усім вітання!» Шістнадцять полків осаджують коней і як один враз завмирають перед президентом! Дванадцять тисяч коней куряться фіміамом, іржуть і струшують до неба білопінну зливу… усе забризкують! усе заклапчують!.. інфантерію! понтонерів!.. аж до «сосиски» на шворці, припнутої до землі! і тяжким зусиллям, бо їх тримають п'ятдесят медонських понтонерів[136]. Усі фургони вкриті піною! У піні, мов бокали!.. полковник дез Антрай, генерал дез Урбаль підвелися на стременах і салютують шаблями! гримлять гармати! сонце вергає на метал на кираси на мідь барабани такі вогняні сліпучі зблиски, що очі мружаться й по тридцяти роках! душа схвильована… давності нема… трибуни всі неначе затремтіли… ура у натовпі!.. і барви!.. випар видихів… патріотичне маячіння й тупотіння… сто тисяч роззявлених ротів… двісті тисяч… вогкий серпанок… я бачу наскрізь! бачу!… парасольки й пера в капелюхах… бачу боа… хвилі пір'я… синього… зеленого… рожевого… каскад трибун!.. мода! висока мода!.. і муслін… складки помаранчу… бузку… елегантність згори донизу… вишуканість…


«Йдучи на смерть, шлемо усім вітання!»


А тепер «Самбра і Маас»! і «Сіді-Брагим» стрільців[137]! і на лету зайняття бойової позиції!.. Овва! Легіон! Овва! морська піхота! лунає велетенський лемент! ух! бух! продух! міцніші від гармат!.. це весь народ! піднесення!.. увесь Булонський ліс!.. і пагорби Сен-Клу… легіт лине! вихлюпується! і далі йде луною… У вирі виднокраю й зелених пагорбів Анґена!.. ще трохи, і нас звіє хвиля лементу!.. це сила!.. вже й небеса розбурхались, зарухались і розверзлися від згуків «Слава Франції!»…

З трибуни сам-один під пурпуровим балдахіном згори усіх вітає президент Пуанкаре!

Я вам змальовую захоплення, піт, трибуни, сонце, боа, шоломи, каски, кінну артилерію, драгунів, атаку… «ви бачите їх?» широкий рух безмежних лав!.. охоплення… чотири ескадрони як один! блискавично!.. прорив!.. Пепіньєр, Венсен, Дюплекс[138]… двадцять полків!.. емблеми!.. дванадцятий! сьомий! сто другий! слава, якої вже не побачимо! дві сотні сурм!.. які пронизливі! Далебі не те, що Роланд Ронсевальський!.. З писклявим ріжком! без барабанного відлуння!

Перейти на страницу:

Похожие книги

Раковый корпус
Раковый корпус

В третьем томе 30-томного Собрания сочинений печатается повесть «Раковый корпус». Сосланный «навечно» в казахский аул после отбытия 8-летнего заключения, больной раком Солженицын получает разрешение пройти курс лечения в онкологическом диспансере Ташкента. Там, летом 1954 года, и задумана повесть. Замысел лежал без движения почти 10 лет. Начав писать в 1963 году, автор вплотную работал над повестью с осени 1965 до осени 1967 года. Попытки «Нового мира» Твардовского напечатать «Раковый корпус» были твердо пресечены властями, но текст распространился в Самиздате и в 1968 году был опубликован по-русски за границей. Переведен практически на все европейские языки и на ряд азиатских. На родине впервые напечатан в 1990.В основе повести – личный опыт и наблюдения автора. Больные «ракового корпуса» – люди со всех концов огромной страны, изо всех социальных слоев. Читатель становится свидетелем борения с болезнью, попыток осмысления жизни и смерти; с волнением следит за робкой сменой общественной обстановки после смерти Сталина, когда страна будто начала обретать сознание после страшной болезни. В героях повести, населяющих одну больничную палату, воплощены боль и надежды России.

Александр Исаевич Солженицын

Проза / Классическая проза / Классическая проза ХX века