Феєрія для іншого разу

Отже, як бачите, я вам змальовую усе!.. все… щоб ви не померли, не дізнавшись, що то видовище найвищих злетів! Франція! У липні! і піднесені родини, що повилазили на млин, повисли на крилах, на плющі, вигукують! Бувають же такі високі миті, от і все!.. еліта, дипломати, ви уособлення всієї величі!.. весь Генеральний штаб Парижа!.. є спогади, що так виснажують… згадуєте, збиваєтеся, хитаєтеся зі схвилювання!.. у мене дупа прилипла, то мені нічого!.. хитаюся, гойдаюся! але не падаю!.. тулуб уперед!.. тулуб назад!.. не впаду!.. «До бо-о-о-ю-ю-ю!»… весь Генеральний штаб!.. на найвищій трибуні ота темна фігурка, це він!.. це президент!.. сіренький м'якуш то його лице!.. його циліндрик: Батьківщина!.. ви задихаєтеся з шаленого захоплення!.. В ата-а-а-ку! ви ж бачите щирість пориву! ви ж бачите — Фландрія!.. В ата-а-а-ку! Генерал дез Урбаль! одна! дві бригади! фланг!.. плюмаж! Антрай! Антрай!.. приймайте командування! генерала поранено!.. прорив на Кран[139]!… «Під знамена! Шикуйсь!» у вас вагання?.. дарма! екскадрони летять!.. Час!.. Час!.. вас захоплює вихор, закручує, кидає, мало не до чорта!.. я вас не раз попереджав!.. остання відстрочка!.. після таємної наради присяжних, марна справа! Що б я зміг? Вирок та й поготів! виконання! де доведеться викопувати ваші кістки? знавіснілі зі зненависті! вам потрібен великий бал! буде вам бал! з тіткою Естремою і всіма іншими! Вирішуйте, хай вам грець!.. рахую від трьох!… два!.. один!.. як точний час із Ейфелевої вежі!.. І вже пізно позиркувати!.. усі позови марні! У присяжних із «першої фантомної палати» ланцюг замість чоток, вони моляться!.. й моляться!.. упродовж усього процесу!.. кожна намистина — то плюс століття!.. ще на одне століття ваші Муки будуть довші!.. що довше ви впираєтесь, то більшає століть… це вони знайшли в обов'язку розвагу… там, поміркуйте лишень, по ядру на нозі з ланцюгом, то їх помста!.. і хто схибив тільки в дрібничках… а спокутує вічність… і щоночі тербічить возами залізо!.. думаєте, їм легко сидіти отам і дивитись на вас, як ви вибрьохуєтеся і відбріхуєтеся… Я вже бачу ваш гарненький саван!.. Ваші в'юнкі виверти!.. не хочете по щирості? вам же гірше!.. спокути хочете, щоб одним махом?..

«Слава Фердінану! Купуйте! Феєрія! Феєрія! Фердінанові слава й мільярди!»

Гукнули б ви оце мені на всі груди й від усього серця, то набагато б краще виглядали!.. Це ще не спокута! Ні! але зрештою, ваш віддих… від вас відгонило б не так… Кращий запах допоможе… Хоча до святості ще далеко!.. та зрештою… зрештою… тоді як зараз, як ви є… ви уявляєте себе в суді? погибель!.. Розгазетнений, обпліткований, язик у задниці, поширювач нечуваних дурниць, ницих наклепів, божевільних виказів і дедалі закаляніший! викритий до мозку кісток! випорожнений! гик! гик! гик! старий патефон! ви любчик!.. уявляю, як я вертітимусь і вибачатимусь! жахлива справа! карколомна!.. давайте, напишу!..

«Грабував, паплюжив, цькував, розпинав, ганьбив, правдивий герой! учинив тисячі диявольств, тисячі й тисячі кривд і безчесть!»

Як на вас дивиться суд! Як верховний прокурор проштрикує вас рожном погляду! як причмокує! затикає! Що я заперечу?.. Усе зафотографовано на хвилях! пустування, піруетики, підозри, діяння! Навіть наміри!.. я бачу, ви грайливо налаштований!.. вас неможливо захищати!.. Та ні, я зовсім не комижуся, вивертаюся.. викручуюся… де там! далебі ні! а може? Ніколи! Навпаки, мої емоції киплять! я блазнюю! обсцикаюся!.. ану ж бо, зачепімо цих зеленохмурих!.. струсонімо цих присяжних з потойбіччя!..

— Мерщій у транс, зуху! кажуть вони мені! У транс! ти нас гарно бавиш!..

Вони бачать усе ваше нутро, уявляєте, як це весело?.. у них пронизливі «міліметричні» хвилі!.. я вам казав!.. от і белькочи скільки хоч!

— От ґевал! аж бряжчать вони! дзенькають!.. кістками стукають одна об одну!.. це вони так загнуздують свої думки…

До того ж ви ще й, звісно, хибите!..

— З нього зірвали медаль!..

І от ви знову шалено регочете! коркотяг!.. навіть більше не жахаєтесь своїх злочинів!..

— Згляньтеся над ним! Згляньтеся над ним!

Сам себе компрометую… нема ради! нема ради!

Це жахливо — опинитися у вашій ситуації…

Голова суду стукає молоточком, вискакують три поліцаї, такі собі циклопи…

— Згляньтеся над ним!

Моє останнє слово.

Вас хапають, зв'язують, чистять, як картоплину, по живому! аж шкура димить!..

Так записано, це кодекс… «Кривда відважним: Перелицювання…» «Кодекс фантомів»… не три! десять покаянь!.. одне-єдине!.. і до дупи «обставини»!.. Закон і все! Я запекло опираюся, хочу, щоб вам хоча б повернули шкуру! Я піднесений, ви ж не заперечите?..

До бісової матері!

— Довжина? ширина? Писарю! записуйте!

Усе, чого домігся… «Зобов'язання відсутні»!