Феєрія для іншого разу

Овва, вас раптом заливає радість! Стрясає! Ви дибаєте на милицях! радість! така радість! звичайний геморой, як у бабусі?.. феєрично! чарівно! вас розпирає захват!.. благодійне відпруження, як у Ансельма, Едуардового кузена? Чом би й ні? чорт! чом би й ні? Ви вже не стримуєтеся! Ах, новоснага! Ах, новонадія!

Але агов! аж надто гарно! тряский оптимізм! ви задихаєтеся! засильно! зависоко! заекзальтовано! Ви хекаєте… вас трусить… ви знову на дні! безодня! безодня! Паскаль назавжди!

— Пухлина, як в Ельвіри? Полевої сестри?.. велетенська пухлина, фантастично кривава, яка випирає з-під ребер, зі спини, з розверзнутих роз'їдених легень…

Тривога наздоганяє вас, перекидає.

— А-а-а-а! А-а-а-а! Ларус! Ларус!

Ви ледве зводитеся й белькочете…

— Ларус! Ларус!

Підтюпцем! Галопом! До Ларуса!

Ви знову рушили на милицях, накульгуючи…

— Додому! Додому!

Ви знову зарилися в сторінки!.. У томи! У томи!.. зображення!.. слова!.. ще глибше!.. Хай йому біс!.. глибше!.. на останньому подиху!.. знання завжди неповне! Як виглядає ваша дуподірка?.. Знову рачки! Сміливець!.. генетист! анатоміст! гімнастист! патологіст-компаративіст! Сторінку вирвано одним ривком! з Ларуса! і виворотом тіла ваше лице між сідницями: порівняння! друга частина вправи! Згусточок крові на кінчику носа… свіжа проба in vivo… правда!.. купа родинних спогадів!.. а на мамин анус схоже? в її останні миті! на вирвану сторінку, отам!.. дивитеся скоса!.. одним оком косите на сторінку… іншим у дірку… І знову спогади про дядька! Чудового дядечка! останні дні!.. з тривогою і сумом у горлі… і спогадами про кузена Поля, який помер у таксі… але як?.. казали, від аневризму?.. а хто перевіряв? максимальний нахил шиї, вся, власне, схилена попід вас, і ніс, мов гачок, там само…

Якщо ви міркуєте по-свійському!.. Дедалі гарячковіше, запекліше… Родинний альбом!.. Альбом! справжній!.. єдиний!.. Альбом — погляд назад! як? як насправді померла Леона? найменші деталі агонії… материна сестра чи тільки наполовину?.. расист, генеалогіст ненаситний, ваш ніс усе щось ворушить у нескінченному пошуку…

— А як саме померла Леона?.. пам'ять затримала мало… Ох, шалена молодість!.. подивування!.. Сумніви, краще не казати!.. Ух, Святий Дух!.. Шарль!.. Мао!.. Йосип!.. дві тисячі Сфінксів!.. час уже не той!.. Минув! Нічого!.. Все!.. Небо за геморой!.. але епітеліома, як у Еміля?.. зрештою, можливо… Його вдова сказала: епітеліома!..

Ух, Святий Дух!.. Шарль!.. Мао!.. Йосип!.. Еміль, хто б подумав! такий Геркулес, мов із каменю!.. Життєва сила! а яке добре серце! щире, мов на долоні!.. сестра тоді сказала: щось заслаб!.. Бабах! От ви й занурюєтеся у зворотний відлік!.. занадто Еміля! занадто роздумів!.. Ваш ніс застряг у задньому проході… а ви ще сподівалися… Де там! Де там! усі жахи тут як тут!.. з глибини! задихаючись молячись…

— Бог тут! Бог ти! Зад! Анус!..

Вас чують.

— Тільки не я, Боже милосердний! Тільки не я, дупо милосердна!

Ваші благання! крики!

— Візьми всі дупи! мою облиш! мою облиш! дочку! дружину! зятя! мене облиш! мене облиш! Мою подружку Сухозлотицю бери! бери! мене облиш! мене облиш! мого собаку! мого маленького Андре теж! бери! бери!

Єдина палкість, піднесена і щира, єдина молитва, а не балачки в повітря уже два тисячоліття!..

Якщо ваш Творець вас слухає!

— Двадцять царств за одну здорову дупу! можу дати й тридцять! Тисячу! тільки щоб геморой!.. Забери мій лайноапарат! І дай один новий! дай два! за все, що хочеш!..

Ваша щирість безмежна! як простори Паскаля?.. ви в них!.. нажахані! провалля! безодня! усе! Можна стати святим задарма… аби на краплю крові менше з дірки в дупі!

Отож, я вам кажу, як є насправді!.. Ганьба тому, хто крутить! Статистика не бреше!.. Вітайте!.. Скоро рак буде частіше, ніж чиряк! От вам і світ!.. правду і тільки правду! Шукаєте квартиру?.. Дурничка! ваша дупа! спочатку ваша дупа! на коліна і зазирайте скоса в дірку! одне люстро спереду! інше у три чверті! правда! безодня! Паскаль! Рак наступає!.. число жертв росте й росте… шестеро, семеро з десятка помирають!.. і зауважте, не самі старці!.. повно немовлят, повно ще до першого причастя… От яка насмішлива природа! Образилась за щось на вас, то полоскоче два-три атоми, а ви вже в паніці і вже не знаєте, як бути!.. росте друга селезінка, третя!.. чи око у глибинах шлунку!.. усе вам найдорожче хитається і рветься!.. природа вас маскарадить… зсередини… два їжатці народжуються в плеврі, оселяються, гризуть вам діафрагму… фантасмагорія перемагає!.. пів лиця кривавиться, розлазиться, набрякає… ваша посмішка завмирає смердючими складками… посмішка природи!

— Ого, яка плодючість зловісних подробиць! ви скручено закопуєтеся в торф у тремтінні й хрипі.

— Лайно природи! Лайно природи!

Кривдно.

Та досить радощів про людське око!

Насправді, ваші справи кепські… Далі… ви лежите… природа собі точить те та се… вносить розмаїття… видовище у нутрощах, в очерев'ї, не в думках! думок уже нема!.. драма у вашому барилі, не деінде!.. і підшлункова вже завбільшки з голову… і що?..