Феєрія для іншого разу

Рідня приходить «з другої до третьої»… час відвідин… більш не прийдуть… у сльозах… від вас занадто тхне!.. і зауважте, не як від мене, не фальшивою, не пелагрою! Ні! Ні! Ні!.. справжньою, ядучою, вона притягує, тримає, перекидає… Уже з «позасвіття», так би мовити… сама по собі… з таким жахливим духом, що у рідні вилазять очі!.. вилазять, блимають і зирять на всі боки… отак: очі!.. як у краба! кузени, свояки, маленький Лео, тітка Естрема!.. Ти ба, вони вже не співають! Ти ба, вони вже не танцюють!.. свято! свято! Мали знов прийти, та не приходять, ви вже їх не ждете, вже геть нічого ви не ждете… а під очима синці кінця з відтінком, темно-бурі… у вас останні муки… останній гик, і ви вже матеріал для лекції про розтин, основної лекції! стажисти не відривають погляду від вашого пупа… ті двоє вас надріжуть так… у них суперечка… двоє інших думають інакше, вони вважають, що згори, з груднини… удовж манубріуму… отже, широкий розріз… грудна клітка на два боки, всі ваші нутрощі перевертом! з формолом… а перевага для підшлункової з її величиною, вона лишиться так, як є… це справа техніки… у вас немає особистого смаку… санітарка криво зиркає на вас… ви зволікаєте, вона так думає… ваше ліжко потрібне для наступних «операбельних»… і родичі тупцюють біля лікарні… ціла юрба чекає, доки ви заберетеся геть!.. у вас шухляди геть обнишпорені, перетрушені, перелопачені, сто разів!.. ваш годинник уже ніби пішов… ви уже відверто цюняєте під себе… без урильника!.. вам вже не міряють температури… головний лікар проходить коридором… ледь торкаючись ваших дверей… вже не заходить… і не пускає санітарок… вже досить…

Кліка дурнів суне далі… бурчить…

Та й вам уже набридло! от халепа!

— Свині! Зрадці! Боягузи! ваш крик… ваш крик! ви вже не можете!

— Нероби! Кровопивці!

Ви п'яні від морфіну й болю!.. Лютого болю… такого терміна немає в словнику… але це був багатий термін, він нагадував про лють… він не забувався… та змовники його закреслили… так треба!.. так треба!.. їхнє завдання!.. збліднити, збіднити нашу мову!.. щоб навіть у агонії ви вже скоро не змогли стогнати так, як слід… щоб уживали запозичень з німецької, сирійсько-перської, англоландської…

О, країно окупованої душі! О, обтесування упокорених народів! О, нелюдські умови!.. Нехай! Історики чухаються… мацають… не знають, з якого боку ухопити Францію… а як же Феєрія зрештою! Феєрія!

З Феєрією все є іншим!.. обставини трагічні, але ви більш як на висоті!.. ваш моральний дух незрівнянний!.. Підступний! гикаєте! окозамилювач! Смерть? Та тю!.. з правильного боку!..

— Благословення! Віра агонізуючого! свиня оповіла!..

От що люди кажуть, і це правда, як ви беретеся за справи… такого блазня пошукати!.. завдяки Феєрії! Два фунти фіфті! ви перетворюєтеся на такого собі Сократа геть без помпи завдяки Феєрії!.. файна агонія!.. Античні герої конають марудно… згадайте іспит на бакалавра, уроки моралі!.. усі згодні, крім отця Франсуа і П'єра Лаваля… А от і мітла! цить! цимбали! творімо!.. смерть блазня! от ідея! смерть пересмішника! отож прошу вас! Мій пам'ятник! мій сквер! мої еспланади! моє місто! Селінград! Селінград справді! не менше! столиця! Ми або у славі, або нас нема! чотирнадцять найцнотливіших дів і орфеон! Тож колаборуйте відразу! Допоможіть мені! зробіть зусилля! без бубнявого бубоніння собі під дупу! Ні! Гучніше! Ще гучніше! Щоб луна йшла навкруги! щоб грюкотіло! гуркотіло! хмарилося! грóзилося! з-під Гонесса до Вріосіми! Від Камчазакі[143] до Бекона!

— Не думайте померти, доки не прочитаєте Феєрії!