Феєрія для іншого разу

— Гаразд, вертайся! нехай позує… хоче, щоб я бачив, як вона позує… іще!.. іще!.. щоб я знову зайшов… розважається… як ставиться до мене!.. обоє розважаються!.. обоє!.. та ось на вулиці з'являються постаті… в кінці вулиці… там, де завулок Ажіль… а щойно не було!.. та це поліцаї!.. заходжу назад! Він зачиняє жалюзі… власне спускає, припасовує… вони погано тримаються!.. працюватиме в глибині кімнати! у глибині і тільки у світлі газової лампи!… мерщій!.. поліція!.. світломаскування!.. зачиняйте все!

— Повертайся до ліжка! Лягай! Лягай!..

Знову в газовому світлі… розсунуті стегна… цицьки… шия… плечі… усе зелене… синє… трохи рожеве… плоть.

— Уявляєш задум?

— Поки що бачу все зеленим…

Кажу йому… як він її зобразить? зеленою? сірою?

— Вона тобі не подобається? Кажи, не соромся!..

— Знаєш… Знаєш…

— Тобі потрібна яловичина з кров'ю!.. чи герань!.. Певен, ти любиш герань!.. Квіти любиш, правда ж?.. га? троянди? не любиш троянд?..

Зненацька запитання… Навіть не знаю!.. Не знаю!.. мої естетичні смаки!.. не люблю зеленого і край!..

— Герань? мимрю я… герань?..

Він кидається до ліжка й копирсається під ним… у нього під ліжком купа акварелей… дістає гуаш у червоних тонах… квітку… азалію, здається… азалію…

— Тримай, дарую!

Він ніколи нічого мені не дарував…

— Так! Так! Бери! Убивце!

Кого убивця? Кого хотів убити? До чого це?

— Бери і йди! Іди, убивце! Дай нам спокій!

Ти ба! Знову виганяє!

— Згорни її! Згорни!

— Що згорни?

— Гуаш! Гуаш, телепню! правильним боком!

Є правильний бік…

— Чекай! Ще статуетку!..

Знову копирсається, дістає статуетку… із-під ліжка!.. Закидає мене подарунками!..

— Забирайся!

У мене обидві руки зайняті.

— Тпрусь! Тпрусь!

Не виходжу… Я у дверях… в інших… Я на тротуарі…

— Що? Що?

— Бігом! Бігом! Поліція! От телепень! Поліція! тривога!

Я не чув сирени… чи не дочув… Дивлюсь у небо… Він сказав тривога!.. Літаків не бачу… А ні, он якась смуга! Справді! Смуга! У формі велетенського «V»… але сирен не чув…

— Бігом! Бігом! От телепень! Бігом!

У мене дзвін у вухах, міг недочути… Каже біжи в метро. Не маю довіри до сирен… ніколи не мав!.. Плутаю… Вулиця безлюдна, це точно… поліція кудись поділася!.. Справді, ні душі!.. Отож таки тривога?… але ж тривоги цілий час!.. сирени!.. гучне нявчання!.. у мене теж свої сирени! свої власні! теж гучне нявчання!.. часом вуха ними геть забиті! гучним нявчанням!.. і не часом… часом годинами!.. в мене у вухах!.. І все ж… і все ж… «У метро! У метро!»… Наважуюсь… крок… другий… спотикаюсь… упускаю акварель!.. дарунок… «У метро! У метро!»… Упускаю статуетку… Мене хитає… крок… другий… випростуюсь!.. і бе-е-е! блюю! Несподівана нудота!.. там, недалеко… за двадцять кроків від його дверей… бачу тільки тротуар… і більш нічого… усе вибльовую на тротуар… стою рачки!.. рачки… треба б у риштак… бо тривога! це в мене у вухах чи це сирена?.. Таки тривога!.. А я блюю, як той п'яниця! Знаю! і тому не п'ю! Ніколи! Ні краплі! Паморочиться! До сраки його акварель! Перейду на той бік! Все одно перейду! У браму напроти!.. у браму!.. у браму!.. Сирени!.. не сирени!.. А мене верне, так і є!.. Верне!.. але сирени?.. до брівки… брівки… розумієте?.. до стоку!.. до струмка!.. Струмок раптом велетенський!.. Вир!.. вир підіймається… міцнішає!.. догори!.. донизу! паморочиться!.. Ейфелева вежа, сказати б, а зникає у потоці!.. у глибині маленький отвір, стічна канава!.. а потім величезна і затим гігантська!.. неосяжна!.. весь Париж!.. стічна канава!.. на дні стоку!.. я ж бо знаю!.. хапаюся!.. тисячі вогників!.. свічок!.. брівка!.. браво!.. не падаю в канаву! Вир мене не забирає! браво!.. блюю!.. блюю в безодню! свист у вухах!.. памороки! борюсь із запамороченням! Меньєрове запаморочення це зветься!.. будинки обертаться!.. ну то й що?.. підносяться! підносяться! ну й що? будинки вже в повітрі! «Меньєр! Меньєр!» а тротуари сторчака!.. чую ваш сміх… Ні! Ні! Ні! Я чіпляюся і таки перейду!

Мене ваш сміх не зачіпає! Я пливу! Пливу! і пісня!.. Ви смієтеся, чую! ноти вам потрібні? ноти! Вони у мене теж у голові! Я напишу вам ноти, транспоную!.. Знайдете фортепіано… вони ще десь існують… Тільки до Жюля не ідіть! Не ходіть до Жюля… Фальшиві звуки в піаніно в Жюля! Не ходіть! Я рачкую, блюю, це нічого!.. у Жюля все фальшиве!.. зіграйте правильну ноту! справжню! а потім іншу! і всю пісню!

Знайдіть же піаніно! Зіграйте одним пальцем!.. Вони ж не всі померли, себто піаніно! Їхні звуки ще існують! мі! ре!.. Бо є звуки, котрим кінець… але не піаніно! одним пальцем! другим! Є звуки, яких вже не існує!.. та піаніно: фа-дієз і соль!.. даю вам ноти в соль! Вважайте! Одним пальцем! Одним! Нумо! Нумо! Слухаю вас звідти, де я тепер! Браво! Браво! Ви краса! Погляньте у люстерко! маленьке й кругле знаєте? Ги-ги! як у Жюля!.. Та я теж приємний!..