Читаем Мандри до різних далеких країн світу Лемюеля Гуллівера, спершу лікаря, а потім капітана кількох кораблів полностью

... мав дозвіл його величності відвідати імператора Блефуску і написав своєму другові листа, повідомляючи про свій від’їзд... — У 1715 році, щоб уникнути гіршого, віконт Болінброк змушений був тікати у Францію, де приєднався до лав «Претендента», сина вигнаного короля Якоба ІІ — Джеймса (1688—1766). Думка Рельдреселя — зразок ядучої іронії Свіфта.


Частина ІІ

У цій частині Свіфт також широко використовує готові сюжетні схеми і ситуації зі світової літератури. Особливо багато збігів з твором французького письменника Сірано де Бержерака «Комічна подорож на місяць» (1657): Сірано тримають у клітці, показують глядачам за гроші, в нього кидають горіхами, він робиться улюбленцем королеви, його клітку підхоплює велетенський птах тощо.

Вчені намагалися з’ясувати походження слова Бробдінгнег (Brobdingnag), зокрема, припускали, що воно в анаграматичний спосіб складено з трьох слів: grand, big, noble (величезний, великий, шляхетний). Варто звернути увагу на те, що в частині ІІІ назва країни Luggnagg має схожий елемент: — gnag. Взагалі, в цій частині небагато «бробдінгнегських» слів, для всіх них характерно одне: фонетично громіздке і незручне для вимови сполучення приголосних в кожному складі (Grildrig — ім’я, яке дали Гулліверу велетні, splacknuck — назва комахи, Glumdalclitch — ім’я дівчинки, grultrud — кликун, Lorbrulgrud — назва столиці, «Гордощі світу», gladral — двірський пристав, glonglungs — міра довжини у велетнів, Flanflasnic — назва міста). Очевидно, в такий, трохи дитячий, спосіб Свіфт намагався підкреслити величину світу велетнів. Із цієї точки зору питання про сенс назви країни втрачає значення.

Розділ І

Бачачи, як він дужчає, ми згорнули блінд... — В. Скотт вважав, що це просто хаотичний набір морських термінів. Проте встановлено, що це майже дослівна цитата з опису морської подорожі в одному журналі тих часів. Безперечно, Свіфт іронізує тут з надмірного вживання морської термінології. Це ще один зразок «раблезіанства», коли докладне перелічення не тільки не прояснює картину, а й заплутує читача. Блінд — чотирикутне вітрило; фок-зейл — вітрило, що кріпиться на передній щоглі; бізань — нижнє вітрило задньої щогли; дрейф — непорушне положення судна внаслідок особливого розміщення вітрил і стерна (керма); шкоти — корабельні снасті (мотузи) для напинання вітрил; рея — поперечна перекладина на щоглі, до якої прив’язується вітрило; такелаж — усі снасті корабля (мотузи), якими кріпляться щогли і вітрила; брам-стеньга — третя, верхня частини щогли; фок-щогла — передня носова щогла на кораблі; марсель — другий ряд вітрил на щоглі судна.

...дог був такий, як чотири слони разом... — Дог — порода сторожових собак.

...почули б його з Челсі.Челсі — один з районів Лондона.

Розділ ІІ

...кишенькову книжку, трохи більшу за сансонівський атлас. — Географічний атлас, який склав знаменитий французький вчений Миколай Сансон (1600—1667), мав завдовжки і завширшки по півметра.

Розділ III

Король, дарма, що він людина вчена.— В. Скотт вважав, що тут йдеться про Вільгельма ІІІ Оранського. Проте в усій другій частині загалом відсутні якісь певні політичні характеристики й натяки, притаманні першій частині.

...осередок доброчесності, милосердя та правди; гордість і заздрість всесвіту. — Гуллівер говорить у дусі східного панегірика.

Розділ IV

...європейські географи дуже помиляються, гадаючи, ніби між Японією та Каліфорнією лежить лише море. — Гуллівер пристає на думку тих вчених, які вважали, що Америка і Японія могли бути з’єднані суходолом. Великий континент Татарії (або Велика Татарія) — так тоді називали Центральну і Східну Азію.

Розділ VI

Король дуже кохався в музиці, і при дворі часто влаштовували концерти. — Англійський король Георг І Ганноверсь-кий захоплювався музикою і сприяв своєму землякові німецькому композитору Г. Ф. Генделю (1685—1759), який на його запрошення переїхав у 1712 р. на постійне мешкання в Англію.

Замолоду я трохи вчився грати на спінеті.Спінет — невеликий клавішно-щипковий струнний настільний музичний інструмент, без ніжок, різновид чембало (клавесина). Був поширений переважно у XVI—XVII ст.

Розділ VII

Перейти на страницу:

Похожие книги

Антон Райзер
Антон Райзер

Карл Филипп Мориц (1756–1793) – один из ключевых авторов немецкого Просвещения, зачинатель психологии как точной науки. «Он словно младший брат мой,» – с любовью писал о нем Гёте, взгляды которого на природу творчества подверглись существенному влиянию со стороны его младшего современника. «Антон Райзер» (закончен в 1790 году) – первый психологический роман в европейской литературе, несомненно, принадлежит к ее золотому фонду. Вымышленный герой повествования по сути – лишь маска автора, с редкой проницательностью описавшего экзистенциальные муки собственного взросления и поиски своего места во враждебном и равнодушном мире.Изданием этой книги восполняется досадный пробел, существовавший в представлении русского читателя о классической немецкой литературе XVIII века.

Карл Филипп Мориц

Проза / Классическая проза / Классическая проза XVII-XVIII веков / Европейская старинная литература / Древние книги
Графиня Потоцкая. Мемуары. 1794—1820
Графиня Потоцкая. Мемуары. 1794—1820

Дочь графа, жена сенатора, племянница последнего польского короля Станислава Понятовского, Анна Потоцкая (1779–1867) самим своим происхождением была предназначена для роли, которую она так блистательно играла в польском и французском обществе. Красивая, яркая, умная, отважная, она страстно любила свою несчастную родину и, не теряя надежды на ее возрождение, до конца оставалась преданной Наполеону, с которым не только она эти надежды связывала. Свидетельница великих событий – она жила в Варшаве и Париже – графиня Потоцкая описала их с чисто женским вниманием к значимым, хоть и мелким деталям. Взгляд, манера общения, случайно вырвавшееся словечко говорят ей о человеке гораздо больше его «парадного» портрета, и мы с неизменным интересом следуем за ней в ее точных наблюдениях и смелых выводах. Любопытны, свежи и непривычны современному глазу характеристики Наполеона, Марии Луизы, Александра I, графини Валевской, Мюрата, Талейрана, великого князя Константина, Новосильцева и многих других представителей той беспокойной эпохи, в которой, по словам графини «смешалось столько радостных воспоминаний и отчаянных криков».

Анна Потоцкая

Биографии и Мемуары / Классическая проза XVII-XVIII веков / Документальное