Метаморфози

25] Потім і бог відступив, і розвіявся сон одночасно.

26] Син Алемона, прокинувшись, подумкй згадує щойно

27] Бачений сон. Починають вагання йому дошкуляти:

28] Бог відійти повелів, а закон - вимагає лишитись:

29] Той, хто вітчизну змінити б хотів, заслуговує смерті.

30] Сонце блискуче вогненне чоло в Океан заховало,

31] Ніч - підняла зореносне чоло над німою землею.

32] Бог йому знову приснивсь, і таке ж повелів йому знову,

33] І пригрозив ще страшнішим і більшим, якщо б не послухав [261]

34] Той, нажахавшись, до інших домівок пенатів родинних

35] Вирішив перевезти. Загуло невдоволене місто:

36] Наші закони, мовляв, -зневажає. Не довго в тій справі

37] Суд засідав, бо провина без свідків усім очевидна.

38] Руки й лице до всевишніх богів нещасливий піднявши,

39] Мовив: «О ти, хто здійснив колись волею неба дванадцять

40] Подвигів,- допоможи! Через тебе ж на злочин пішов я!»

41] В урну, за звичаєм давнім, камінчики там опускали:

42] Чорний - підсудному вмерти велів, оправдовував - білий.

43] Так і тим разом виносили рішення немилосердне:

44] Чорні лише камінці в непідкупну опущено урну.

45] Та коли їх висипали прилюдно, щоб підрахувати,

46] Чорне забарвлення всіх камінців замінилось на біле.

47] Значить, і рішення світлим було завдяки Геркулесу -

48] Й вільним став Алемонід. За це синові Амфітріона

49] Дякує й, вітру діждавшись попутнього, вже в Іонійськім

50] Морі веде корабель свій. Минає Нерет салентінський,

51] І Сі барі с, і Тарент, що заснований лакедемонцем,

52] Далі - Сірійську затоку, й Крімісу, і Япіга ниви.

53] Всі ці приморські місцевості з лівого боку лишивши,

54] Він побережжя Есару, провіщені землі, побачив.

55] Пагорб могильний видні всь поблизу, де Кротона священний

56] Прах укривала земля. Саме тут він за божим велінням

57] Місто заклав і назвав його йменням того, хто в могилі».

58] Ось що про дні найдавніші цієї місцевості мовить

59] Чутка й про місто, яке в італійському виникло краї.

60] Жив там із Самосу муж. Він колись і свій Самос покинув,

61] І владарів: тиранії ненависник, із батьківщини

62] Сам на вигнання пішов. До всевишніх'осель він стрімкою

63] Думкою звитися міг. У природу речей, куди зором

64] Годі людині сягнуть, він очима душі пробивався.

65] Все, що збагнути зумів невсипущістю й силою думки,

66] Тим він ділився з людьми. Зацікавленим, що дослухались

67] До чарівних його слів, про початки великого світу,

68] Першопричини речей він розказував, т<5нко повчав їх,

69] Що таке бог, що-природа; звідкіль і сніги, й блискавиці,

70] Чи Громовержець гримить, чи вітри - в пошматованій хмарі,

71] З чого бува землетрус, чи в зірок є шляхи свої в небі,-

72] Скрізь проникав його зір. Від тваринного м'яса він перший

73] Нас відвернути хотів. З його уст велемудрих уперше

74] Слово злетіло таке, хоч не всі його, звісно, схвалили:

75] «Годі вже вам оскверняти ганебною їжею, люди,

76] Ваші тіла! Є ж і хліб, і плоди запашні, що вгинають

77] Віти дерев у садах; виногрона є, соком налиті,

78] Зелень солодка росте; є й така, яку жар із терпкої

79] Ніжною зробить на смак. Молока від кози та корови

80] Не відбере вам ніхто, ні квітками пропахлого меду. [262]

81] Щедро земля вам поживу м'яку та всілякі багатства

82] Сипле до ніг, пригощать може всіх без убивства та крові.

83] Навіть із звірів не кожен лиш м'ясом приборкує голод:

84] Кінь і рогата худоба, велика й дрібна,- травоїдні.

85] З-поміж тварин тільки ті, що крутий мають норов і дикий,-

86] Тигри вірменські рвучкі та до гніву шаленого схильні

87] Леви, ведмеді, вовки - ті кривавої учти шукають.

88] Дикість яка, далебі,- набивати утробу в утробу,

89] Тілом жадливим нагулювать жир, поїдаючи тіло,

90] Смертю того, хто живе, покріплятись, мов хлібом,- живому!

91] Серед пожитків стількох, що Земля, найласкавіша мати,

92] Людям дала, тебе тішить одне: ти впиваєшся хижо

93] Зубом у тіло чиєсь, поважаючи звичай кі клопі в!

94] Далі до того дійшло, що, не вбивши істоти живої,

95] Не наситиш, не вспокоїш нічим кровожерного шлунка.

96] Вік той, що з давніх-давен Золотим його люди назвали,

97] Тільки плодами дерев і рослинами жив, що землею

98] Сіялись без сівача, своїх уст не забруднював кров'ю.

99] Страху не знаючи, вільно літав собі птах у повітрі,

100] Заєць - тоді він не був ще лякливий - бродив серед поля.

101] Риба на гострий гачок не ловилась іще, легковірна.

102] Підступів ще не було, не вдавався ніхто до обману,

103] Мир панував доокіл. Хтось один, проте, зла зачинатель, '

104] Левам позаздрив, мабуть, не охочим до скромної їжі,-

105] Й сам у захланний живіт іще тепле зануривши м'ясо,

106] Злочину шлях відслонив. Од хижацької крові спочатку

107] Розгарячитись могло зачервонене кров'ю залізо -

108] Й досить було б і цього: якщо звір на життя наше важить,-

109] Можемо вбити напасника, й це не применшить нам честі.

110] Вбити - не значить, однак, за обідом його споживати.

111] Злочин ще далі пішов. Під ножем по заслузі, гадають,

112] Першою впала свиня: підриваючи в полі посіви

113] Рилом тупим, на врожай у селян відбирала надію,

114] Потім козел, що лозу надгризав, на жертовнику Вакха-