Метаморфози

293] Хто б хотів Буру й Геліку, ахейські міста, розшукати,

294] Мусив би в море пірнуть: мореплавці й сьогодні покажуть,

295] Де під водою, на дні, проглядають похилі будівлі.

296] Там, де Піттеєве місто Трезен, поблизу височіє

297] Голий, без кущика горб. Колись чисте, рівнісіньке поле,

298] Нині -той горб самітний. У минулому (страшно й казати!)

299] Дика потуга вітрів, що в сліпих вирувала глибинах,

300] Прагнучи вихід найти, поривалася марно на волю,

301] До піднебесних висот; у сліпім підземеллі, одначе,

302] Не відшукавши й щілинки, куди б міг пробитися подих,

303] Випнула землю горбом; так міхур, коли в нього дихнути,

304] Так од повітря, бува, роздувається й міх, який зшито

305] З шкури козла. Залишився цей опух місцевості й досі,

306] Ставши неначе горбом, що затверднув з перебігом часу.

307] Прикладів безліч я згадую - бачених, чутих, та зараз

308] Лиш на кількох зупинюсь. Чи, скажімо, й вода найчистіша

309] Не зазнає перемін? Ось твоя, рогоносний Аммоне,

310] Хвиля опівдні - мов лід, а під вечір і зранку - гаряча.

311] Кажуть, якщо деревину занурити в Атаманійську

312] Річку тоді, коли місяць найтонший,- згорить деревина.

313] Єсть у кіконів ріка: хто поп'є з неї, в того відразу

314] Каменем стане нутро; кожну річ вона в мармур оберне. [267]

315] Кратіс-ріка й Сібаріс, що пливуть побіч нашого краю,

316] Роблять волосся подібним до золота чи до бурштину.

317] Найдивовижніше те, що й такі ще на світі бувають

318] Води, котрі не тіла тільки можуть, а й душу міняти.

319] Хто не чував про солодку знемогу струмка Салмакіди,

320] Про ефіопських озер забуття: хто ковтне їх водиці,

321] Той у нестяму страшну або в сон непробудний впадає.

322] Хто невситиму жагу в джерелі заспокоїть кліторськім,-

323] Вин одцуравшись, тверезий, одній лиш воді буде радий.

324] Може, тому що вода з полум'яним вином ворогує,

325] Може, й тому що син Амітаона - вважають тутешні -

326] Вирвавши силою трав і примовок од п'яного шалу

327] Буйних Претід, по воді розметав помічні при нестямі

328] Засоби - й те джерело до вина зберігає ненависть.

329] Інша природа в струмка лінкестійського: хто з нього вип'є,

330] Хай не багато - ковточок води, на ногах неслухняних

331] Буде хитатися так, мовби чистим вином пригощався.

332] Місто є, назване здавна Фенеєм в Аркадському краї.

333] Має там витік двояка вода, що вночі небезпечна:

334] Шкодить, коли її пити вночі; коли вдень - не завадить.

335] Отже, є різні всілякої дії в річках та озерах

336] Сили природні. Був час - мандрувала Ортігія морем;

337] Нині - на місці стоїть. Аргонавтів бувало лякали

338] Зіткнення скель Сімплегад, що в них піниста вклинилась хвиля,

339] Нині ж - незрушні вони, ще й вітрам можуть протистояти.

340] Так от і Етна, що полум ям бухає з горен сірчаних,

341] Не палахтіла весь час і не буде весь час палахтіти.

342] Три тут можливі причини: земля - це істота, що має

343] Дихальні горла повсюди, щоб ними, вогонь видихати,

344] Змінює, отже, й шляхи свого дихання - з порухом кожним

345] Тут загородить одну, а там щілину іншу відкриє;

346] Далі: в найглибших печерах поривні вітри, закружлявши,

347] Скелі збивають, чоло 'до чола, й речовину з вогненним

348] Сім ям женуть на ті скелі, й од іскри вона пломеніє.

349] З часом, одначе, стихають вітри й остигають печери.

350] Врешті, потужні потоки смоли там беруться- раптовим

351] Жаром чи вбога на дим розгоряється сірка жовтава;

352] Та не весь час у догоду вогневі поживу добірну

353] Буде давати земля: її сили розтратяться з віком;

354] їжі забракне тоді ненаситній, захланній природі,

355] Зморена голодом, буйний вогонь свій, погасши, погасить.

356] Каже нам чутка прадавня, що в гіперборейській Паллені

357] Є такі люди, що звикли вдягатися в пір я пташине,

358] Варто їм дев ять разів у Трітонське озерце пірнути.

359] Годі повірити й в те, що, скропивши отрутою тіло.

360] Скіфські жінки при бажанні й собі можуть стати птахами.

361] Інша річ - вірити в те, в чому й сумніву нині немає: [268]

362] Ти не помітив, бува, як у спеку задушливу трупи

363] Часом гниють, обертаючись в інші, дрібніші створіння?

364] Тушу бика будь-якого візьми й закопай її в землю

365] І незабаром (відома всім річ) у нутрі, що струхліло,

366] Бджіл медоносних рої загудуть, що за звичаєм батька

367] Люблять поля, не щадять своїх сил, їх турбує майбутнє.

368] В землю закопаний кінь бойовий вигодовує шершня.

369] Дугоподібні клішні відломи в прибережного краба,

370] Інше - землею присип, тоді з тіла, яке схоронив ти,

371] Вийде їдкий скорпіон, що вбиває хвостом серповидним.

372] Гусінь садова, що звикла між листя вплітати під осінь

373] Сиві нитки - це селянам відомо - з метеликом білим,

374] Що видається людською душею, свій вигляд чергує.

375] В твані є сім'я дрібне, що породжує жаб зеленавих,

376] Спершу безногих, а потім, щоб їм було плавати добре,

377] Ноги дає, що на них і плигать вони можуть далеко.

378] Ось чому в жаб усіх більше розвинені задні кінцівки.

379] А ведмежатко? Народжене щойно, воно й не подібне

380] До ведмежати - лиш м'яса клубок. Ведмедиця старанно

381] Лиже його, поки тілом не стане подібне до неї.