Мій бос — ідіот

Вони частково дивилися на компетенції, частково — на залученість працівників, які вони потім розподіляли за мотивацією — «чи хочу я?» — та впевненість у собі — «чи можу я?». Якщо ваш начальник знає, скільки конкретного чинника ви маєте, перш ніж виконувати конкретне завдання, він також знатиме, якого керування ви потребуватимете. Це — розумний інструмент, що дає змогу нам уникати ворожіння на кавовій гущі.

Герсі та Бланшар назвали цю модель «Ситуаційне керування, або Керування, пристосоване до ситуації». Отже, ефективне керування змінюватиметься залежно від типу завдання, залученості та компетентності працівника.

Ось так багацько теорії.

Якщо ви це розумієте, то знатимете, чого не зрозумів ваш, іноді незацікавлений, начальник. Проблема, про яку я говоритиму за мить, є відповіддю на запитання, чому ваш начальник іноді не вкладає у ваш розвиток. Хороша новина полягає в такому: якщо ви самі бачите виклик, ви зможете розв’язати проблему самостійно. Вам навіть не буде потрібен начальник. Ви можете вирішити більшість питань самостійно. І не має значення, який у вас колір чи рушійні сили.

Начальник в принципі стане не потрібним. А ви візьмете на себе контроль над власним розвитком. Усе, що вам треба зробити, — взяти активну відповідальність за своє власне майбутнє.

Крок ближче до розгадки загадки — як усе відбувається з новачком на роботі?

Уявіть, що ви збираєтеся розпочати нову роботу. Відправили резюме, і знаєте що? Вас взяли! Вітаємо! Але що ж тепер? Кидатися у вир із головою? Чи може є щось, на що слід звернути увагу? Так, є, і тепер ми до цього переходимо.

Перша фаза — сильне бажання, низький рівень навичок

Висока залученість (мотивація та впевненість у собі), але низька компетентність (саме для цього конкретного завдання).

Захоплений новачок, який стріляє по всьому, що рухається

Якщо ви починаєте нову роботу, у якій ще не маєте досвіду, ваша залученість зазвичай є високою. Ви вмотивовані та впевнені в собі перед тим, як беретеся за те, що вам потрібно зробити. Все буде круто. Наскільки це може бути складно? Вам просто треба взятися за справу! Хоча десь підсвідомо ви розумієте, що ніколи раніше цього не робили, а це має наснажити вас на роздуми. Проте навіть усвідомлення того, що, можливо, для цього завдання у вас недостатня компетентність, вас не зупиняє. Ви у будь-якому разі беретеся за роботу. Чому? Тому що ваша залученість є дуже високою! Ви відчуваєте, що все наче йде добре.

Ви телефонуєте друзям і родичам, розмовляєте із сусідами й родиною — ви отримали нову роботу! Можливо, це ваша перша робота на посаді начальника. Ви справді давно мрієте зробити кар’єру у цьому напрямі, справді відчуваєте натхнення! Звісно ж, усі вас вітають.

Хтось може поцікавитися, що ж це за робота. Ви відповідаєте, що вона охоплює багато чого, про що ви саме тепер мало що знаєте, але вам дуже хочеться в усьому розібратися. Проте яким буде ваш робочий день? Ви цього навіть не знаєте, але ваша необмежена енергія б’є фонтаном. Зрештою, що ж найгірше може статися?

Ви беретеся практично за все, долучаєтеся до кожного можливого проєкту, тому що це все видається цікавим, але навіть гадки не маєте, скільки і на що вам буде потрібно часу. Ви працюєте вечорами, ночами та у вихідні — адже це так весело і класно. Абсолютно нічого не може вас зупинити.

Ви — це те, що я іноді називаю неусвідомленою некомпетентністю.

Друга фаза — слабке бажання, низький рівень навичок

Це — низька залученість (мотивація та впевненість у собі) та низька компетентність (саме для цього конкретного завдання).

Людина, яка з’ясувала, що нічого не працює, і вже збирається здатися

Коли ви тільки беретеся за роботу, то робите це з усією енергією, мотивацією та впевненістю, яка тільки може у вас бути. Ви — скрізь: долучаєтеся до всіх проєктів, берете участь у кожному процесі.

Однак за деякий час ви кілька разів гепнитеся лобом об стіну. З подивом з’ясовуєте, що насправді все не так просто, як собі уявляли. Важко з усім встигати, ви не володієте необхідними інструментами, не знаєте, в кого про що спитатися, а ті, кого вдається зловити, вочевидь зайняті своїми справами. Ви навіть не можете знайти свого начальника, і починаєте замислюватися, чи не взялися ви раптом за задужий для себе гуж?

Через деякий час помічаєте, що робите неправильні речі, у вас не виходить дати раду всім рутинним процедурам, і незабаром забракне сил для роботи пізно ввечері. Те, що вас надихало спочатку, тепер стає тягарем. Таке враження, що всі знають, що робити, а ви — ні. Це — не та робота, якої ви прагнули, начальник — дурний, і вам починає здаватися, що й погода весь час якась похмура й дощова. Проблемам нема кінця-краю.