Мій бос — ідіот

Варто зазначити — з вами все гаразд. Якщо ви негативно реагуєте на негаразди, це може призвести до розчарування. Мірою того, як ви почнете опановувати нову роботу, до вас повернеться залученість. Ви не повинні втрачати віру, що так воно й буде.

Існують різні дослідження щодо цього, і вважається, якщо людина втрачає мотивацію, можливо, навіть упевненість у собі — те, що ­відбувається під час другої фази — спочатку вона має напрацьовувати компетентність. Важко відчувати себе сильним, якщо розуміти, що у вас нема належної компетентності для виконання певного завдання. Щоб знову почуватися добре, потрібно розвиватися.

Як і завжди, не існує жодного правила без винятку, але корисно знати: якщо ви втратите запал безпосередньо перед виконанням завдання, то рішення досить просте: навчіться із самого нуля, як виконувати саме такі завдання. Не починайте бродити манівцями, не ігноруйте завдання і не скидайте його на когось іншого. Навчіться самі виконувати такі завдання — з нуля. Ви відчуєте себе набагато сильнішою людиною, коли в майбутньому вам потрапить подібне завдання.

Що робити з тими ранками, коли хочеться натягнути ковдру на голову й не вилазити з ліжка?

Якщо ваш начальник це читає й думає, що він насправді може пригадати одного-двох колег, що, здавалося, втратили запал до роботи, то це можна пояснити тим, що вони перебували на стадії переходу з однієї фази до іншої. Це не означає, що з ними було щось не так. (Раз у раз я чую від керівників, як вони нарікають, що, мовляв, взяли на роботу не ту людину. Тоді я зазвичай нагадую їм, що це просто частина абсолютно природного процесу.) Навіть якщо вони пообіцяли золоті гори (перша фаза), а начальник купився на такі обіцянки, рано чи пізно вони наразяться на проблеми й відчують розчарування. Це — частина процесу розвитку, а завдання начальника — допомогти людям успішно його пройти.

Не всі можуть впоратися з цим самотужки. Багато кому потрібна допомога. По-справжньому хороший начальник може бути дуже корисним таким людям, якщо ви йому це дозволите. Вами не вийде керувати всупереч вашій волі.

Я не буду на цьому зупинятися, але, думаю, ви вже побачили в цьому певну логіку.

Серйозна проблема виникає тоді, коли ваш начальник не бачить, що ви рухаєтесь від однієї фази розвитку до іншої. Ви сказали, що виконаєте це завдання, але насправді вам бракує для цього кількох інструментів. У таких ситуаціях погані начальники обирають найпростіший вихід.

«Калле сказав, що він контролює ситуацію — тепер все залежить від нього».

Але хто ж визнає, що йому бракує мотивації чи впевненості у собі? Хіба «круто» піти до начальника й зізнатися, що ми збираємося втратити м’яч у процесі гри?

Хороший начальник може з цим впоратися, поганий — ні

Насправді, вам не дуже й потрібен начальник, щоб рухатися вперед. Є багато способів впоратися із цим самотужки. Для початку вам потрібно зрозуміти, на якій фазі розвитку ви перебуваєте. А коли ви це зробите, подивіться, чого вам бракує. Можливо, вам потрібні нові знання або хтось, хто вас мотивує. Іноді начальник має відповіді на ваші запитання, але дуже часто ці відповіді знаєте і ви самі. Або ваші колеги знають, як вирішити це чи інше питання. Деякі проблеми ви можете розв’язати самостійно — і навіть краще, ніж ваш постійно відсутній на робочому місці та до того ж байдужий до всього начальник.

Якщо у своїй команді ви маєте довірливі стосунки з колегами й відкриті один до одного, ви можете надавати підтримку іншим і ділитися своїми думками, напевно, так само, як і будь-який інший начальник. Дуже ймовірно, що так — навіть краще, тому що ви помітите набагато раніше за свого начальника, що вам чогось бракує. Уявіть, скільки часу ви заощадите, якщо вам не доведеться чекати, коли вас почує начальник?

За правильного ставлення до роботи й хорошої комунікації у таких ситуаціях потреба в залученні начальника відпадає.

Тільки на роботі ми проходимо через фази цього невеселого процесу?

Насправді так відбувається щоразу, коли ви беретеся за нове завдання. Крім того, він працює не тільки на роботі. Такий розвиток ви побачите навіть тоді, коли займаєтеся чимось у вільний від роботи час.

Подивіться, які присадибні території ваших сусідів і багатьох інших людей. Або їхні домівки! І там, і тут ми бачимо результати: проєкти, що люди розпочинали з великим ентузіазмом, але так і не змогли завершити. Чому? Ми беремося за щось, не оцінивши заздалегідь, чи складною може насправді бути ця витівка, і коли у якийсь момент ми повністю застрягаємо, ентузіазм нас полишає, і ми беремося за щось інше. Ось так може тривати роками, аж допоки комусь не пощастить так, що якесь телевізійне шоу візьметься навести лад у недоробленій квартирі.

Як людина потрапляє в канаву?