Міхал Шьмєляк - Вники

якою Ісус Христос сходить з хреста вночі і карає грішників. На моє нещастя, я насмілився посміхнутися

цій новині, що провідника розлютило.

На щастя, це тривало недовго, він провів мене по покинутих монастирських будівлях, але я там

не знайшов нічого вартого уваги, нічого такого, чого раніше не бачив. Розповідь про тунель, який веде від

костела до монастиря, я сприймаю як чергову легенду. Нібито, тунель викопаний на три сторони світу,одна дорога виходила за стіни монастиря на випадок втечі, друга до пароха, а третя вела в гори. Де б я

не був, скрізь чую про тунелі, деякі навіть висипані цукром, щоб по них можна було їздити, як на санях.

Але чому? – Спитаю, чи не можна возом з колесами таким тунелем проїхати?

Екскурсія, яка зайняла в мене весь короткий жовтневий день, завершилася лише одним ескізом

костелу. Мені цікаво, що в тихій обстановці своєї майстерні я намагався намалювати цей хрест, але

його зображення зникло з пам'яті, як не дуже приємний сон. Я не міг пригадати деталей, анатомії,різьблення чи навіть кольору дерева. Коли я зробив три пробних ескізи, кожен виявився різним, хоча коли я

заплющу очі, я бачу його, безсумнівно, але в цілому, в цілому, а не в деталях".

В інших джерелах я знайшов план монастиря у вигляді зверху, який може бути вам у пригоді.

З повагою та побажаннями великих пригод

Професор Генрик Зигмунтович

Було неймовірно зануритися в цей світ, такий різний і водночас з такою кількістю точок сходження.

Особливо інтригувала частина про костельного. Чи то Валенцій Маєвський прожив при здоров’ї понад сто

років, чи то хамство, дражливість і грубість були в нього в генах.

Дзвінок телефону вирвав Косму із задумливості. Рок-музика поширювалася по маленькій кімнаті, як

лавина. Дзвонив Синиця.

– Коротенько, Космику, коротко, бо я хочу додому, а через вас уся єлєньська міліція сидить і вдає, що працює.

– Валяй.

– Ти маєш бути тут вранці, з тобою хоче поговорити сам всевладний прокурор Вацлав

Болеславський. У власній шановній особі.

— Він щось знайшов?

– Якби я вам сказав, що слідів сторонньої діяльності не було, слідів крові в фургоні не виявлено, відбитки пальців належали виключно жертві, і у нас є з десяток волосків, довжина яких означала б, що вони

були також залишками пишного, але трохи занедбаного волосся доктора Романа Кучери, то я б відкрив

таємницю слідства. Приїдеш вранці, скажімо о восьмій, закінчиться розтин, і все це вам розповість сам

освічений прокурор Вацлав Болеславський. Звісно, спершу він вас допитуватиме, вичавить, як лимон, перемеле, як м’ясо на котлети, витисне, як ганчірку…

– Гаразд, Синиця, я розумію, ви не любите один одного.

– І з його проникливістю, — незворушно продовжував друг, — з гострим розумом і IQ, який

соромить лауреатів Нобелівської премії останнього десятиліття, він навчиться від вас усього. Отже, ти

будеш?

97

- Так. О восьмій. Приготуй мені кави з цієї кавоварки. Він вважає, що я можу мати до цього

відношення, чи не так?

– Напевно, це промайнуло в нього в голові, але це все, тому що його думки досить довгі, щоб

висратися і грюкнути дверима.

– Я розумію, Камільчик, цей пан тобі не подобається.

– Якщо ти планував вечірню прогулянку, то команди вже повернулися додому. І пам’ятай, що

бригади, зазвичай, на місце злочину не повертаються.

– Дякую.

– З Богом.

Каміль Сікорський поклав трубку. Чи варто було знову йти до фургона та до Диявольського дерева?

Що він міг знайти такого, що пропустили техніки, як правило, найприскіпливіші люди у світі, які знають, як