- Ти думаєш, що я не вмiю гулять! - сумно обiзвався Микола. - Брешеш, вражий сину! Ще й тебе навчу цього дива.
- Ба, брешеш, не навчиш! Щоб Задерихвоста хтось вчив пити й гулять! О, брешеш, сучий сину, не докажеш! - промовив Задерихвiст, вже трохи п'яний.
- А як докажу, що буде? - промовив Микола.
- Куплю пляшку дорогого вина. Ти думаєш, менi шкода грошей? Пху! От що менi грошi! Менi грошi - полова! - кричав палкий бурлака.
- Ану, задирай лиш хвоста вгору! - крикнув уже зовсiм п'яний Цибуля. - Побачим, чи вмiєш гедзкаться.
Задерихвiст почав i справдi гедзкаться: пiшов такого тропака, наче й справдi його гедзi кусали i в спину, i в п'яти, i в пiдошви. Вiн кидав ногами, викручував п'ятами, аж земля летiла музикам у вiчi; згодом зачепив чоботом стола, i пляшки посипались додолу. Поли синього короткого жупана метлялись та крутились, нiби крила вiтряка, а червоний пояс миготiв на сонцi, неначе зайнявся й палав.
Микола не втерпiв i почав проти Задерихвоста садить гопака; за Миколою пiшов у танець Цибуля, за Цибулею Перепелиця, за Перепелицею Макогiн, а далi вискочив з-за стола Свербигуз. Половина ватаги пiшла у танець, i, здавалось, нiби ватага вiтрякiв схопилась з мiсця й затанцювала й замахала крилами. Махали руки, дригали ноги, метлялись поли синiх жупанiв, чорних свиток; мiж тим усiм блискали довгi кiнцi червоних поясiв. Задерихвiст перев'язав чорну шапку червоним поясом. Цибуля причепив до пояса велику шовкову хустку, Микола зняв шапку й вихав нею над головою.
- Шинкарю! давай лишень сюди дорогого вина! - крикнув Задерихвiст, сiдаючи на лаву. - Нема бiльше моцi; Микола виграв!
Жид винiс пляшку дорогого вина. Бурлака витяг з гамана грошi i шпурнув жидовi на стiл.
- Наливай! Задерихвiст гуляє! Бурлака п'є, бо грошi є! Пий, гуляй, не жалуй грошей.
Жид не сердився й наливав вино в чарки, сховавши в кишеню грошi.
- Ти думаєш, що й ми не куштували нiколи дорогого вина! - гукнув Корчака. - Давай ще дорожчого, того, що п'ють найбiльшi пани.
Жид винiс поганшого вина й здер бiльшi грошi з бурлак.
Настав вечiр, i п'янi рибалки ще довго танцювали, спiвали та пили. Декотрi позвалювались i лежали коло шинку в просi. Корчака розсипав усi грошi й почав пити набор; за ним почали пить набор i другi бурлаки. Опiвночi все затихло i вгамувалось. Ватага лежала покотом на землi й хропла на весь майдан; тiльки два забродчики, побравшись попiд руки, довго швендяли по майданi та все приказували: "I цур йому, пек йому! Ходiм, бра в солому. Держи цабе, то якраз потрапимо в ворота до клунi. Бери цабе! Та не пхайся-бо. Он! Ондечки стоїть ожеред соломи!" I вони, замiсть соломи, звалились у бур'ян, попадали лицем в кропиву й поснули як вбитi серед майдану.
Другого дня забродчики почали похмеляться. Декотрi хазяїни розiйшлись додому, але бурлаки ще довго гуляли й тiльки на третiй день вернулись на роботу, покинувши багато грошей у шинкаря.
Тим часом Корчака з двома вербiвськими бурлаками зостався в городi, зовсiм розпивсь, розледащiв i мусив заставить в жида новий жупан i новi чоботи. Вiн зустрiвся з давнiми товаришами-бродягами i обiкрав з ними одну жидiвку: забрав з скринi срiбнi ложки, котрi лежали в неї в заставi, забрав шабасковi лiхтарi, ще й украв з десяток карбованцiв. Злодiї перепродували ложки й лiхтарi одному жидовi, а тим часо набiгла полiцiя й половила їх з ложками й з лiхтарями. Їх повели в полiцiю. Саме в той час Мокрина з матiр'ю продавала на базарi рибу, бачила всю ту комедiю й прочула, що становий готується тiєї ночi набiгти з десяцькими на батькову ватагу й половить усiх бурлак. Вона покинула матiр на базарi, пiшки майнула до рибальських куренiв i розказала про все батьковi й Миколi.
- Ховайтесь, де хто знає! - промовив отаман. - Про мене - в степи, про мене - в комишi, про мене - на море, бо буде бiда. Пересидьте якийсь час та й знов вертайтесь на роботу, як минеться оце лихо.
Бурлаки розбiглись в очерети, як курчата в бур'ян од шулiки.
- Сiдай, Миколо, в човен та тiкай на море; закинь там кiшку та й стiй, доки я дам тобi знати з берега, бо в очеретах небезпечно ховаться, - пошепки сказала Мокрина Миколi. - Я запалю вночi на березi багаття i, як буду пiдкидать вгору головешки, тодi вертайся.