Містичні істоти, загадки і таємниці Карпат

Історія знає немало шукачів опришківського золота. Розповіді про пошуки скарбу можна почути в Закарпатті, на Львівщині, а одну з легенд фольклористи записали в Румунії, в селі Луг (Мармороський повіт). Ці легенди, зокрема, пояснюють, чому Довбуш вважав за краще закопувати скарби в землю. Нібито відібравши золото в багатих, Олекса роздавав частину бідним селянам, а також давав своїм батькам. До того ж він мав звичай ділити гроші на «праведні» і «грішні». До останніх належали ті, які нажиті не простою експлуатацією, а кров'ю, тобто награбовані шляхтичами підчас військових походів. Закопуючи «нечисті» скарби, Довбуш накладав на них закляття. І тому, крім нього, відшукати це золото ніхто не міг. Але якщо скарб «чистий», то за бажання викопати його міг хто завгодно. Вірніше, той, хто дійсно потребує грошей. Зокрема, в селі Верхня Рожанка (Сколівський район Львівської області) ходить легенда, що в урочищі Згари заховані «нечисті» скарби, а в Кривому — «чисті». І раз «чисті» досі нікому не здалися, значить, наміри в тих, хто шукає це золото, не надто чисті.

Відшукати ж скарб нібито можна тільки в новорічну ніч. Там, де закопано золото, тричі має блиснути вогник. Кажуть, один шукач навіть бачив світіння, примітив місце і вранці, взявши лопату, вирушив копати. Начебто навіть він виявив скарб, але тут земля розверзлася, і золото безслідно зникло.

Слід сказати, що історики роблять свої висновки та знання про звичаї і побут опришків, в основному, на збережених документах із суддівського архіву. Вони стверджують, що у своїх свідченнях жоден із побратимів Довбуша не підтверджує існування у їхнього отамана величезного багатства. Пояснюється ж це таким чином: адже якби метою Олекси Довбуша був банальний грабіж для збагачення, він навряд чи був би таким популярним серед простих людей. Продукти, зброю і гроші опришки відбирали в багатих тільки для того, щоб мати кошти для існування. Але надлишки все одно були. І той факт, що награбованим вони ділилися з бідними, підтверджувався самими опришками.

Нарешті, дослідники висувають ще одну версію подальшої долі скарбів Олекси Довбуша. Кажуть, що після загибелі ватажка його побратим Іван Бойчук забрав частину опришківського золота і вивіз його в Запорізьку Січ. Це припущення більш ніж імовірно, оскільки Бойчук, за свідченнями його заарештованих товаришів, насправді вважався близьким другом Довбуша і одним із небагатьох його довірених осіб. Зокрема, він міг знати, де захований Богородчанський скарб. На ці гроші нібито було закуплено озброєння для запорізьких козаків. Залишки його були вивезені до Англії не менш легендарним гетьманом Полуботком. Тож бачимо, що припущень про існування і місце знаходження скарбу Олекси Довбуша більш ніж достатньо. Та поки що всі вони стільки здогадками. Хоча цілком можливо, що одного разу хтось із шукачів стане володарем величезного скарбу легендарного Олекси Довбуша, хтозна… Життя неймовірне!

Народні прикмети і повір'я гуцулів — для справжніх українців

Гуцульщина — це колиска давніх українських звичаїв, що складалися протягом багатьох століть. У давнину тут широко побутували різні народні повір'я і пов'язані з ними звичаї, шептання-примовляння, угадування, віщування, ворожіння… Різним явищам природи гуцули приписують чародійну силу, а всілякі пригоди, невдачі, хвороби списують на вплив злих духів. Вірять вони, що злі сили — упирі, відьми, нявки, юди — мають над людьми велику силу, накликають лихо на них, на їхню худобу й майно.

Водночас серед людей є знахарі, чародійники, ворожбити, примівники, які знайомі зі світом злих духів не з чуток і вміють відвертати злі сили: знімати з людей закляття, вроки, переляк, привертати дівчатам щастя, рятувати худобу, але їхня сила оповита таємницями. Тож прості люди протягом століть намагалися проникнути в темний світ чародійних сил.

Головним у примовляннях та ворожіннях гуцулів вважається час: пора року, місяць, день тижня, година, хвилина. Необхідним складником у примовляннях та ворожіннях є вода і вогонь. Використовуються також сіль, віск, дьоготь, крейда, камінь, ніж, різне зілля, інші матеріали та предмети, що мають магічну силу.

Велика кількість примовлянь та ворожінь пов'язана з місяцем. Нового місяця добре починати всілякі справи, бо вони будуть легко й швидко робитися, а посіяне і висаджене в цей час швидко росте й дає добрий урожай. Тільки перший день нового місяця — порожня днина. Тому в цей день не можна починати будь-якої роботи, бо не можна буде її закінчити.

Новий місяць допомагає втамовувати біль. Коли вперше побачите новий місяць, треба, дивлячись на нього, не кліпнувши, сказати: «Місяцю новий, пане молодий! Спитайся в старого, чи не болить голова (руки, ноги, крижі…) в мертвого. Як не болить голова (руки, ноги, крижі) в мертвого, так аби і в мене хрещеної не боліла».