Містичні істоти, загадки і таємниці Карпат

Повного місяця, в суботу, добре зарікатися від шкідливої звички — куріння, алкогольної залежності, бійки, бо легко буде кинути її назавжди. На згибку місяця (між повним та новим), кажуть гуцули, не можна ходити вечорами, ночами, бо тоді ходить нечиста сила, мара водить людей, чіпляється блуд, на дітей находить скуса. Але в цей час добре примовляти від усякої слабості, напасти, біди, бо все зло і слабкість тоді гинуть. Відомо, що кожний у селі боїться зустрічі з нечистою силою, марою не тільки вночі на згибку місяця, але і вдень, і в усякий час — з «поганою на очі» людиною, бо така може наврочити. Вірять, що вроки найбільше чіпляються до малих дітей, а тому, щоб відвертати їх, дитині пов'язують на руку червону нитку, а в одяг кладуть зубок часнику. Дуже шкодить дитині, коли хтось із захопленням скаже: «Йой, яка це файна дитина!» На це треба подумки відповісти: «Агій на тебе! На гліг тобі очи та на деригуз, а не на дитину!»

Примовляння й замовляння допомагають також від усяких болячок. Гуцули з нетерпінням чекають нового врожаю овочів, фруктів, які використовують для лікування. Так, щоб не болів живіт, треба посмакувати ними, а перед першим уживанням сказати: «Аби мня тогди в череві боліло, коли баба Гафія (треба назвати ім'я відомої в селі дуже старої баби) буде мати (народить) дитину».

Вода є обов'язковим складником у ворожіннях, пов'язаних із дорогою, подорожуванням, мандрівкою. Тому, хто вибирається в дорогу, пророкують удачу, коли його шлях перейдуть із відрами, повними води. Інколи на проводи заздалегідь готують повне відро води, аби перейти дорогу. А якщо хтось перейде дорогу з порожніми відрами — не пощастить, буде невдача або й велика біда. Тому, хто збирається в подорож у якійсь важливій справі, бажають: «Аби тобі везло з роси і з води!»

Щоб щастило в домашньому господарстві та промислах, гуцул мусить дотримуватися старих звичаїв та місцевих традицій, примовок, ворожінь, повір'їв. Він повинен знати, коли і як треба починати роботу, як поводитися зі знаряддям, як берегти його від уроків тощо. А для цього найголовніше дотримуватися наступних повір'їв.

• Не можна торгуватися з ремісником, який робив знаряддя.

• Під час роботи в городі.чи в полі не можна переступати через яке-небудь знаряддя, яке застосовується при цій роботі, бо якщо через нього переступити, то город виб'є град чи з'їдять миші.

• При сінокосі, забиваючи остриву в землю, її перев'язують сіном, бо до перев'язаної не може зла сила причепитися. А голу не — можна лишити, бо може вітер сіно з копиці чи стога вхопити або блискавка спалити.

• Не можна розбивати мурашник, бо буде страшна злива, що знесе сіно.

• Дуже лихий знак для косаря-парубка, якщо в роботі вухо від кушки відірветься — це віщує, що його мила вивихне ногу або руку чи й зовсім відвернеться від нього. Тож він мусить це лихо від себе відвернути примовкою.

• Того дня, коли ґазда вибирається на рибалку чи на полювання, не сміє жінка прясти, бо може запрясти йому щастя — риба чи звірина не стоятиме тихо, а крутитиметься, як веретено. Натомість добре, якщо жінка переступить рушницю. Тому ґазда укладає, нібито нехотячи, своє знаряддя в таке місце, де б жінка могла його переступити, а та, знаючи про це, старається це зробити ніби випадково.

• Коли рибалка чи мисливець уже в дорозі, то добре, якщо перейде йому дорогу жінка з повними коновками чи відрами, в ідеалі — вагітна. А якщо перейде лихий чоловік — це недобрий знак, тому треба кидати позад себе глиною або камінцями, щоб відвернути лихо. Коли ж перебіжить дорогу заєць або чорний кіт, тоді вже станеться лихо, якесь нещастя. Тож треба повертатися додому.

Кожна прядильниця знає, що «прясти на смерку або як у хаті не видно, не можна, бо тоді нечистий (чорт) робить їй збитки: плутає пряжу, вихоплює веретено з рук, а часом повалить і саму прядильницю (вона задрімає)». Готуючи пряжу до ткання полотна, мотають її на мотовило — роблять півмітки. Знявши півмоток з мотовила, треба тричі плюнути і промовити: «Устилайся, мотовило, аби-с голе не ходило!» — це для того, щоб велася пряжа.