Містичні істоти, загадки і таємниці Карпат

Багато звичаїв, повір'їв та ворожінь пов'язуються з різними святами, бо хоч свята ці християнські, але в народній традиції обряди, звичаї, повір'я, ворожіння у дні цих свят мають стародавній дохристиянський характер.

Найцікавішим для ворожіння днем — дівоцьким та парубоцьким святом — є свято Андрія. Дівчина вірить, що андріївська ніч допоможе їй свою долю пізнати, дізнатися, чи вийде заміж, чи буде знову рік дівувати. Увечері на Андрія кілька дівчат, зійшовшись до одної хати, варять вареники. Позначивши кожна свій, кладуть їх на праник і приводять до них негодованого кота. Кіт з'їсть, розтягне, розірве або понесе кудись вареник. Отже, відповідно, дівчина вийде заміж тут, залишить її хлопець, насміється над нею або її доля десь далеко. Ворожать дівчата і по-іншому: пізно ввечері дівчата беруть по дві дерев'яні ложки, виходять на таке місце, куди з усіх боків долинав би звук, і по черзі, рахуючи до дев'яти, клепають ложками. Звідки почується чоловічий голос, звідти буде доля дівчини, її чоловік. Кидають дівчата також увечері черевик чи чобіт через хату, і куди він буде повернутий носком, звідти буде дівчина чекати свою долю.

Багаті стародавніми народними звичаями, повір'ями різдвяні свята: Різдво, Новий рік, Йордан. Починається народне святкування Святим вечором (так називається цілий день перед Різдвом). До Святого вечора всі повертаються додому. Ніхто з хрещених людей не повинен бути поза домом, бо тоді увесь рік блукатиме. Вірять, що і душі померлих родичів збираються додому на святу вечерю.

Цього дня не можна ні з ким сваритися, а з ким і були в незлагоді, треба помиритися, щоб мирно жилося цілий рік. На ґаздівстві все повинно бути на своєму місці, ніщо не має бути в чужих руках. І все, що в ґаздівстві є чуже, треба повернути, щоб цілий рік був у господарстві лад. Деякі речі не можна на Святвечір називати їхніми іменами: наприклад, не можна говорити слово «мак», треба казати «сімнє» або «насінне», «аби блихи та інша нужда не плодилася». Замість слова «що» треба говорити «яке» — аби те, про що говориться, «не защокати»…

Цього дня вся родина готується до святої вечері. Вогонь для її приготування має бути новим, складатися з дванадцяти полін, заготовлених за дванадцять днів до Святвечора. Готується на святу вечерю дванадцять страв із дарів поля, лісу, води (ріки, ставка, озера). Перед вечерею ставлять на покуття дідух — сніп зі стебел кукурудзи з качанами, який восени для цього готується — на добрий урожай. На столі тонко розстеляють отаву — символ жита, пшениці, всякої пашниці, що благодатно вкриває нашу землю святу. На кути стола кладуть по кілька зубків часнику — проти злих сил. Стіл застеляють білою скатертиною і ставлять на нього миску з різним зерном на багатий урожай наступного року. Під столом кладуть гостре знаряддя — сокиру, пилку, сапу, а ґазди й діти цих предметів по кілька разів торкаються босими ногами, «аби ноги були такі тверді й міцні, як залізо».

Багаті чарами, повір'ями, ворожіннями і Щедрий вечір та Новорічна ніч. З жаптами та витівками молодь наряджає «Маланку», щедрує, маланкує. Дівчата знаходять час і поворожити. Ворожать здебільшого так само, як на Андрія.

У ніч перед Новим роком ніхто не спить. Новорічна ніч — це ніч, наповнена магічними діями, чарами. Всі, як уміють, намагаються накликати добро, умиротворити злі сили та стихійні лиха — все на розгадування свого майбутнього, забезпечення добра на наступний рік. На Новий рік, як і в деякі інші свята, дуже важливо, яка людина першою до хати увійде, бо це віщує, яким буде наступний рік. Якщо ця людина (бажано, аби це був чоловік) молода, здорова, добра, весела, то всі в хаті в наступному році будуть здорові, буде достаток, злагода, радість протягом цілого року. І навпаки, коли першою прийде жінка, та ще стара і зла, то в хаті протягом року добра не буде.

На Йордан по інею на деревах угадують урожай в наступному році: іній густий — урожай добрий. Ґазди обв'язують садові дерева прядивом, щоб «добре родили». Дівчата на Йордан вмиваються йорданською водою, щоб личка мали білі та файні та щоб хлопцям подобалися. Після Водохрестя не можна прати на річці цілий тиждень, бо існує повір'я, що на Водохрестя чорти і всяка нечиста сила вистрибують з води, боячись занурюваного у воду хреста, і залишаються на землі, доки яка жінка не прийде на річку прати, щоб разом зі шматтям стрибнути у воду. Тож треба дати час, «щоб більше нечистої сили вигинуло від водосвятських морозів на землі».

Народні звичаї, повір'я, ворожіння пов'язані також і зі святами весняно-літнього періоду. Дуже великим весняним святом є Благовіщення. Нічого в цей день не можна робити.