НА СХІД ВІД ЕДЕМУ

Дівиця Кейт викликала у Фей спантеличення: така юна й гарна, така вишукана, так добре освічена! Фей завела її до своєї священної спальні й розпитувала значно докладніше, ніж якби Кейт була іншою. У двері борделю повсякчас стукалися різні жінки, і Фей розпізнавала їх миттєво. Вона оцінювала їх: ця ледаща, ця мстива, ця хтива, ця незадоволена, ця жадібна, ця амбіційна. Кейт не підпадала під жодну категорію.

— Сподіваюся, ви не проти, якщо я вас порозпитую,— сказала Фей.— Просто мені здається дивним, що ви сюди прийшли. Адже ви легко могли б знайти собі чоловіка з кабріолетом і будинком у місті, дуже легко.

І Фей покрутила у себе на повному мізинці вінчальну каблучку.

Кейт сором’язливо всміхнулася.

— Як нелегко все пояснити. Сподіваюся, ви не будете допитуватися. Йдеться про щастя дуже близької і дорогої для мене людини. Прошу, не питайте мене.

Фей з поважним виглядом кивнула:

— Мені такі речі відомі. Була у мене дівчина, якій треба було ростити свою дитину, і ніхто про це й не здогадувався дуже, дуже довго. Зараз та дівчина має чудовий дім і чоловіка у... ох, я мало не прохопилася, де саме. Я б собі язик відрізала, якби вам сказала. Ви маєте дитину, люба?

Кейт опустила очі, щоб приховати сльози. Коли вона опанувала себе, то прошепотіла:

— Вибачте, я не можу про це говорити.

— Гаразд. Гаразд. Зачекаємо.

Фей була не надто кмітлива, але і дурною її ніхто б не назвав. Вона пішла до шерифа й усе йому розповіла, як на духу. Навіщо ризикувати? Вона знала, що з Кейт щось не так, але поки це не шкодить її закладу, їй байдуже.

Можливо, Кейт була шахрайкою, але ні. Вона одразу взялася до роботи. А коли клієнти повертаються і бажають конкретну дівчину, і знають її ім’я, розумієш, що тобі дісталося не абищо. Самого гарненького личка тут мало. Фей анітрохи не сумнівалася, що Кейт у їхній справі далеко не новачок.

Існує дві речі, які треба знати про нову дівчину: перша — чи буде вона працювати, друга — чи ладнатиме вона з іншими дівчатами. Ніщо так не псує атмосферу в закладі, як сварлива дівка.

Фей швидко отримала відповідь на друге питання. Кейт показала себе приязною. Вона допомагала дівчатам наводити чистоту в кімнатах. Вона обслуговувала їх, коли вони хворіли, слухала про їхні негаразди, давала поради у справах кохання, а щойно почала заробляти гроші, давала в борг. Кращої дівчини годі було й бажати. Вона стала найкращою подругою для всіх і кожної в закладі.

Кейт брала на себе всілякі клопоти, не боялася важкої роботи, а головне, покращила стан справ. Невдовзі вона вже мала власну постійну клієнтуру. А ще вона була дуже чуйна. Вона пам’ятала всі дні народження і завжди дбала про подарунок і торт зі свічками. Фей зрозуміла, що дістала скарб.

Люди, які не знають суті, вважають, що бути мадам легко — сиди собі у великому кріслі, пий пиво, забирай половину грошей, які заробляють дівчата, та й по всьому. Але це далеко не так. Дівчат треба годувати, а відтак, закупати харчі та тримати кухаря. Проблема з пранням тут не менша, ніж у готелі. Треба стежити за здоров’ям дівчат, за їхнім гарним гумором, а серед них трапляються норовливі. Самогубства треба тримати на мінімальному рівні, а повії, особливо не першої молодості, швидко хапаються за бритву, і заклад втрачає добру репутацію.

Все це нелегко, і якщо ви розтринькуєте гроші, то можете їх узагалі втратити. Коли Кейт запропонувала допомагати з ринковими закупками і плануванням меню, Фей зраділа, хоча і не уявляла, де дівчина знайде час. Але не лише харчування поліпшилося, а й рахунки зменшилися на третину протягом першого місяця, коли за це взялася Кейт. І прання — Фей не знала, що саме сказала Кейт хазяїну пральні, але рахунок раптом упав на двадцять п’ять відсотків. Фей уже не розуміла, як вона взагалі обходилася без Кейт.

Під вечір, до приходу клієнтів, вони разом чаювали у кімнаті Фей. Спальня значно погарнішала, коли Кейт пофарбувала дерев’яні панелі й повісила мереживні фіранки. Дівчати почали розуміти, що тепер у них не одна, а дві хазяйки, і раділи, бо з Кейт легко було ладнати. Вона примушувала їх робити більше всіляких штучок, але не скупилася. А вони собі з того сміялися.

Коли минув рік, Фей і Кейт були вже як мати і донька. А дівчата говорили: «Зачекайте — і цей заклад належатиме їй».

Кейт завжди була зайнята, головно тим, що гаптувала витерті носовички з прозорого, тонесенького батисту. Вона вміла вишивати дуже красиві ініціали. Майже всі дівчата мали її носовички і дорожили ними.

Мало-помалу сталася цілком природна річ. Фей, уособлення материнства, почала вважати Кейт своєю донькою. Вона відчувала це у своєму серці й душі, й тут вступила в дію її природна моральність. Вона не хотіла, щоб її донька була повією. Це був цілком розумний результат.

Фей багато думала, як їй розпочати цю розмову. Для Фей не було характерно підходити до будь-якої проблеми прямо. Вона не могла сказати: «Я хочу, щоб ти кинула проституцію».

Натомість вона сказала: