На землі кленового листу

Відтоді минуло два роки, з них понад рік незалежного існування наших республік, і знову виявляється те, що вже не раз виявлялося в переломні моменти історії Російської імперії: величезна сила її організаційних зв’язків і грошей, якими імперія підтримує свою п’яту колону та неорганізованих російських шовіністів, розпорошених у різноманітних українських середовищах. Крім того, процес створення національних держав опинився в руках не націоналістів, а комуністів. У дні поразки заколоту 19 серпня 1991 року вони стали під національні прапори, але постійно оглядаються на Москву, залежать більше не від націоналістів-реформаторів, а від червоних директорів та голів колгоспів. У їхніх серцях не любов до своїх націй, а вигода від причетності до влади. Ось чому наша незалежність не гарантована. Невдача реформ або, точніше, відсутність реформ поглибила економічну кризу, породила суперінфляцію і катастрофічно знизила матеріальне становище простого народу. Народ почав сумніватися у перевагах незалежності. На цьому московська п’ята колона почала активізуватися, відроджувати свої агентурні комуністичні і псевдодемократичні партії. У неспроможності незалежних республік підняти життєвий рівень народу шовіністи знайшли новий аргумент на відродження Російської імперії. За цих умов виникає потреба повернутися до ідеї Балто-Чорноморської співдружності задля координації діяльності на захист демократії і національної свободи.

Посол Румунії Євген Поп весь час мене уважно слухав. Потім сказав:

— Мені подобається ця ідея. Невдовзі до Оттави приїде наш міністр оборони. Я запрошу вас на прийом, і ми зможемо поговорити на цю тему в ширшому колі.

Ми тепло попрощалися. Я подумав: чи знайомий Шандрук з ідеєю Балто-Чорноморської спільноти? Слід буде ввести його в це коло питань. Він же не просто перший секретар з економіки, він ще й член Української республіканської партії і політик широких інтересів.

* * *

На 18 вересня була призначена зустріч з членом парламенту Блаки та вхідчини в будинок канцелярії посольства на вулиці Меткаф.

Блаки — член Національно-демократичної партії (колишні соціалісти) і в тіньовому кабінеті займався енергетикою, в тому числі атомною. Міністр енергетики пан Еп їздив в Україну знайомитися з українськими атомними електростанціями, і мені цікаво було послухати критику з боку його опозиційного конкурента пана Блаки. Окрім того, я мав нагоду ознайомитися з його поглядами на низку інших важливих питань. Розповів йому про наше економічне законодавство і змалював вигідність розширення економічного співробітництва для обох сторін. Принагідно поцікавився у нього, чому Канада більше допомагає Росії, а не Україні? Чому в недавньому минулому Канада і США підтримували Горбачова, а не національно-визвольний рух уярмлених Москвою націй? Чому й тепер Канада і США більше підтримують СНД (Єльцина), а не Україну та інші нові незалежні держави?

Відповіді були в основному ті ж самі, що я їх чув уже багато разів від інших канадських (та й не тільки канадських) політиків: Горбачов керував державою. Хотілося, щоб на шлях демократії стала центральна влада. Не вірили в силу національно-визвольних прагнень республік СРСР. Друге: тепер підтримують не Україну, а Росію тому, що хочуть, аби в Росії демократизація продовжувалася, та й бояться її ядерної зброї. І ще одне. На Україну, Литву, Грузію в Канаді дивляться крізь призму взаємин з Квебеком. Він хоче відокремитися від решти Канади — це сепаратизм. Відокремлення України, Литви, Грузії — також сепаратизм. То якщо ми, мовляв, тут проти сепаратизму, то як же ми можемо підтримувати сепаратизм у Росії.

Я пояснював йому, що паралель тут не логічна, бо це явище зовсім різного порядку. Квебек не був державою до того, як опинився у складі Канади. Україна до включення в Російську імперію свого часу була незалежною державою. Квебек Канада не завойовувала, Україна була завойована Московією. Квебек не жив під окупацією Канади, Україна жила під окупацією Московії. Французи Квебеку користувалися й користуються демократичними свободами, українці не мали демократичних свобод і зазнавали жорстоких репресій. Канадці на відміну від москалів не нищили в Квебеку французьку культуру, архітектурні пам’ятники, літературу, традиції, звичаї, мову. У французів Квебеку зріє думка про відокремлення від Канади і створення незалежної держави, щоб позбутися англомовного асиміляторського тиску і зберегти свою французьку культурну спадщину. Тут має місце прагнення відокремитися від цілого, тобто сепаратизм. Україна ж ніколи не становила цілого з Росією. Вона силою була включена до складу Російської імперії і силою за допомогою постійного терору, штучних голодоморів і масових екзекуцій імперія утримувала Україну у своєму складі. Нас тримали в імперії, мов у одній тюрмі, але в етнічному, культурному, мовному чи ще якомусь сенсі ми ніколи не становили з Росією єдиного цілого. Тож не можна говорити про сепаратизм українців, литовців, грузинів.