На землі кленового листу

Настрій у всіх був пречудовий. Канадські українці знали мене ще з часів першої публікації 1964 року про суд над Українською робітничо-селянською спілкою, з моєї публіцистики. Багато хто пам’ятав мене і з торішньої короткої подорожі по Канаді.

Виступив Богдан Горинь і в притаманній йому розважливій і логічно послідовній манері згадав про мою відданість справі, вміння правильно визначити політичну лінію.

— Лук’яненко — це така великомасштабна фігура, яка спроможна представляти Україну на весь світ, отже, на такій його частині, як Канада, представлятиме Україну найкраще. Вам, шановні українці Канади, пощастило, і я вітаю вас з цією удачею!

Попросили до слова мене. Наголосивши на великому значенні співпраці української політичної діаспори з національно-визвольним рухом у рідному краї, я на закінчення сказав:

— Якщо в минулому співпраця українців діаспори з українцями в Україні прискорила день проголошення незалежності, то тепер ця співпраця допоможе вивести Україну з економічної кризи і зміцнить державність. Я — посол Української держави в Канадській державі, а не посланець Республіканської партії до українців Канади. Але співпраця мого посольства з вами, українцями, як громадянами Канади, принесе в майбутньому ще більші наслідки, аніж ми мали в минулому.

На прощання нам повідомили, що номер у готелі на один місяць найняв Конгрес українців Канади. КУК заснував в Оттаві своє прес-бюро. Завідувачем бюро призначено Андрія Глуховецького, який має допомагати посольству.

На 25 травня були призначені оглядини будинку для посольства, а на 26-те — візит до Департаменту закордонних справ і міжнародної торгівлі Канади.

24 травня радник-посланник Олексій Родіонов і перший секретар з консульських справ Євген Кучер о дев’ятій годині ранку з’явилися в кімнату мого номера.