Читаем Нічийна троянда полностью

Нічийна троянда

Над усім цим твоїм смутком: жодного іншого неба.........................На устах,для яких воно тисячним стало, загубив — загубив я слово, котре зоставалось мені: сестра.Умногобожжізгубив я слово, котре шукало мене: Каддіш[6].Я мусивпройти крізь цей шлюз, щоб від- і при- й перенести це слово в солоний потік:Іскор[7].

Stumme Herbstgeräusche

Stumme Herbstgeräusche. Die Sternblume, ungeknickt, ging zwischen Heimat und Abgrund durch dein Gedächtnis.Eine fremde Verlorenheit war gestalthaft zugegen, du hättest beinah gelebt.

Безмовні запахи осені

Безмовні запахи осені. Айстра ненадломлена, увійшла між вітчизною і бездонням у пам'ять твоюЧужа самотинністьбула відчутна на дотик, ти тодімайжежив.

EIS, EDEN

Es ist ein Land Verloren, da wächst ein Mond im Ried, und das mit uns erfroren, es glüht umher und sieht.Es sieht, denn es hat Augen, die helle Erden sind.Die Nacht, die Nacht, die Laugen. Es sieht, das Augenkind.Es sieht, es sieht, wir sehen, ich sehe dich, du siehst.Das Eis wird auferstehen, eh sich die Stunde schließt.

ЛІД, ЕДЕМ

Це край, що зветься Згуба, там в плавнях місяць спить, і мерзне все нам любе, що жевріє й зорить.Зорить, бо має очі, сяйливі, мов Земля.В ніч, у трутизну ночі вдивляється маля.Вдивляється зористо, як я і ти, і ми.Воскресне лід пречисто ще до години тьми.

PSALM

Niemand knetet uns wieder aus Erde und Lehm, niemand bespricht unsern Staub.Niemand.Gelobt seist du, Niemand.Dir zulieb wollen wir blühen.Dir entgegen.Ein Nichtswaren wir sind wir, werden wir bleiben, blühend: die Nichts-, die Niemandsrose.Mitdem Griffel seelenhell, dem Staubfaden himmelswüst, der Krone rotvom Purpurwort, das wir sangen über, o über dem Dorn.

ПСАЛОМ

Ніхто нас не виліпить знову із глини земної, ніхто не оплаче наш прах.Ніхто.Будь славен навіки, Ніхто.Задля Тебе ми квітнем.Супроти Тебе.Ніщоми були, є і будем, квітуючи:троянда-Ніщо, Нічийна троянда.З маточкою світлої душі,тичинкою небесної пустелі,келихом, що палаєвід пурпурових слів, які ми співалипонад, о понадтерням.

TÜBINGEN, JÄNNER

Zur Blindheit über-redete Augen.Ihre-«ein Rätsel ist Rein-entsprungenes» —,ihre Erinnerung anschwimmende Hölderlintürme, möwen-umschwirrt.Besuche ertrunkener Schreiner bei diesentauchenden Worten:Käme,käme ein Mensch,käme ein Mensch zur Welt, heute, mitdem Lichtbart derPatriarchen: er dürfte,spräch er von dieserZeit, erdürftenur lallen und lallen, immer-, immer-zuzu.(«Pallaksch. Pallaksch.»)

ТЮБІНҐЕН, СІЧЕНЬ

Перейти на страницу:

Похожие книги