Колись, коли ще стриміли шибениці,тоді — хіба ні — існувалонебо.Де моя борода, буревію, де мій юдейський знак, де моя борода, яку ти скубеш?Кривим був шлях, яким я йшов,кривим був, ая,адже, ая,він був рівним.Гейя.Кривим стає і мій ніс.Ніс.І ми подалися в Фріулі[14].Перепало ж нам, перепало ж нам.Бо тоді квітував рожевий мигдаль.Рожевий мигдаль, можжевий риґдаль.Рожевий сандаль, сажевий рондаль.А також мигдаль-лавандаль.Менораль[15].Гейя.аль.ПриспівкаІ все ж,і все ж стовбурчиться стовбур. Він, він також змагає супроти чуми[16].
ІІ
FLIMMERBAUM
Ein Wort,an das ich dich gerne verlor:das WortNimmer.Es war,und bisweilen wusstest auch du's, es wareine Freiheit.Wirschwammen.Weißt du noch, dass ich sang?Mit dem Flimmerbaum sang ich, dem Steuer. Wirschwammen.Weißt du noch, dass du schwammst?Offen lagst du mir vor, lagst du mir, lagst du mir vor meiner vor-springenden Seele.Ich schwamm für uns beide. Ich schwamm nicht. Der Flimmerbaum schwamm.Schwamm er? Es warja ein Tümpel rings. Es war der unendliche Teich. Schwarz und unendlich, so hing, so hing er weltabwärts.Weißt du noch, dass ich sang?Diese — o diese Drift.Nimmer. Weltabwärts. Ich sang nicht. Offen lagst du mir vor der fahrenden Seele.
МЕРЕХТЛИВИЙ СТОВБУР
Слово,з яким я охоче тебе б загубив:це словоНіколи.Це була,й часом ти також знала про це, це буланеймовірна свобода.Ми пливли.Ти пам'ятаєш, що я співав?Я співав з мерехтливим стовбуром, зі стерном. Ми пливли.Ти пам'ятаєш, що ти пливла?Нагою лежала ти переді мною, лежала, лежала перед моєю ви-ламаною з тіла душею.Я плив за нас двох. Я не плив.Плив мерехтливий стовбур.Чи плив він? Це буламовби якась калюжа. Це був безмежний став. Чорний, безмежний, він простирався, він простирався вниз по світу.Ти пам'ятаєш, що я співав?Це —о це дрейфування.Ніколи. Униз по світу. Я не співав. Нагою ти лежала перед моєю кочовою душею.
ERRATISCH
Die Abende graben sich dir unters Aug. Mit der Lippe auf-gesammelte Silben — schönes, lautloses Rund — helfen dem Kriechstern in ihre Mitte. Der Stein, schläfennah einst, tut sich hier auf:bei allen versprengten Sonnen, Seele, warst du, im Äther.
Вечори зариваються глибше під твоє око. Губою зі-брані цілокупно склади — гарна, нечутна кругова допомога повзучій зірці потрапити в осереддя. Камінь, колись близький до твоєї скроні, тут відкривається:біля всіх підірваних сонць, була ти, душе, в етері.