Нічийна троянда

До незрячості пере-
конані очі[8]

, їхнє — «за-
гадкою є
з чистоти постале»[9] — їхній
спомин про
Гельдерлінові вежі плавучі, мево-
окрилені.

Відвідини теслярів-потопельників

з цими
тонучими словами:

Якби прийшов,

якби прийшов чоловік,
якби прийшов у світ чоловік, нині
зі світлою бородою
патріархів: він міг би,
мовлячи про
цей час, він
міг би
лиш белькотіти, лиш белькотіти,
знову й знову,
раз-у-раз.

(«Палакш. Палакш.»[10]

)

CHYMISCH

Schweigen, wie Gold gekocht, in
verkohlten
Händen.

Große, graue,

wie alles Verlorene nahe
Schwestergestalt:

Alle die Namen, alle die mit-

verbrannten
Namen. Soviel
zu segnende Asche. Soviel
gewonnenes Land
über
den leichten, so leichten
Seelen-
ringen.

Große. Graue. Schlacken-

lose.

Du, damals.

Du mit der fahlen,
aufgebissenen Knospe.
Du in der Weinflut.

(Nicht wahr, auch uns

entließ diese Uhr?
Gut,
gut, wie dein Wort hier vorbeistarb.)
Schweigen, wie Gold gekocht, in
verkohlten, verkohlten
Händen.
Finger, rauchdünn. Wie Kronen, Luftkronen
um — —

Große. Graue. Fährte-

lose.
König-
liche.

АЛХІМІЧНЕ

Мовчання, мов переплавлене золото,
в обвуглених до кісток
долонях.

Велика, сіра,

близька, як найважча втрата,
постать сестри:

Всі наймення, всі

спалені разом
наймення. Скільки
попелу благословити. Скільки
здобутої раптом землі
понад
легкими, зовсім легкими
обручами
душі.

Велика. Сіра. Без-

жужільна.

Ти, тоді.

Ти, з блідим
надкушеним пуп'янком.
Ти у виннім потоці.

(Чи не правда, нас також

визволив цей годинник?)
Добре,
добре, як твоє слово тут мимохідь вмирало.)
Мовчання, мов переплавлене золото,
в обвуглених до кісток
долонях.
Пальці, тонесенькі, мов корони, етерні корони
навколо — —

Велика. Сіра. Без-

слідна.
Вінце-
носна.

EINE GAUNER- UND GANOVENWEISE GESUNGEN ZU PARIS EMPRÈS PONTOISE VON PAUL CELAN AUS CZERNOWITZ BEI SADAGORA

Manchmal nur, in dunklen Zeiten.

Heinrich Heine, An Edom

Damals, als es noch Galgen gab,
da, nicht wahr, gab es
ein Oben.

Wo bleibt mein Bart, Wind, wo

mein Judenfleck, wo
mein Bart, den du raufst?

Krumm war der Weg, den ich ging,

krumm war er, ja,
denn, ja,
er war gerade.

Heia.

Krumm, so wird meine Nase.

Nase.

Und wir zogen auch nach Friaul

.Da hätten wir, da hätten wir.
Denn es blühte der Mandelbaum.
Mandelbaum, Bandelmaum.
Mandeltraum, Trandelmaum.
Und auch der Machandelbaum.
Chandelbaum.

Heia.

Aum.

Envoi

Aber,

aber er bäumt sich, der Baum. Er,
auch er
steht gegen
die Pest.

ШАХРАЙСЬКА Й ЗЛОДІЙСЬКА БАЛАДА СПІВАНА У ПАРИЖІ ПОБЛИЗУ ПОНТУАЗА [11] ПАУЛЕМ ЦЕЛАНОМ З ЧЕРНІВЦІВ БІЛЯ САДАҐУРИ [12]

Часом лиш, в похмуру пору.

Генріх Гайне, До Едома[13]