Осина фабрика

Смерть у вогні завжди позначалася цифрою XII, і це був один із тих Кінців, які ніколи не підлягали заміні Альтернативами. Вогонь символізує смерть Пола, яка настала приблизно опівдні; так само відхід Блайта представлений Павучою Вітальнею, розміщеною біля цифри IV. Есмеральда, ймовірно, потонула (а отже, це Чоловіча Вбиральня) — годину її смерті я довільно позначив цифрою VIII, суто для симетрії.

Я простежив, як оса виповзла з банки під фотографією Еріка, яку я поклав обличчям на скло. Комаха не гаяла часу; за кілька секунд вона вже опинилася на циферблаті Фабрики. Перелізши через назву виробника та рік виготовлення годинника, не звернувши жодної уваги на осині свічки, вона, майже нікуди не збочуючи, рушила прямісінько до великої цифри XII, перебралася через неї й пролізла крізь люк навпроти, який, тихенько клацнувши, одразу ж за нею зачинився. Оса швидко поповзла коридором, а затим — сплетеним із нитки тунелем, що за своєю структурою нагадував вершу для лобстерів, а отже, не дозволяв комасі розвернутися в протилежний бік, і, опинившись у начищеній до блиску сталевій лійці, зісковзнула в засклену камеру, де їй судилося померти.

Я зітхнув і розслабився. Провівши рукою по волоссю, я знову нахилився до скляної камери, куди впала оса, спостерігаючи, як вона повзає в почорнілому чайному ситечку, яке висіло над мисочкою з бензином і вигравало райдужними переливами. Я співчутливо усміхнувся. Завдяки наявності багатьох крихітних дірочок у металевій стелі та підлозі скляної трубки, камера гарно провітрювалася, тож можна було не перейматися тим, що оса помре, задихнувшись бензиновими випарами; зазвичай, коли Фабрика була заряджена, якщо принюхатись, то на горищі можна було вловити ледь чутний запах бензину. Я відчував його, спостерігаючи за осою, і, можливо, ще запах свіжої фарби, однак із приводу останнього був невпевнений. Знизавши плечима, я натиснув на кнопку — і довгий штифт, ковзнувши алюмінієвим відрізком наметової дуги, чиркнув коліщатко та торкнувся механізму подачі газу розташованої над мисочкою з бензином одноразової запальнички.

Мені не знадобилося навіть другої спроби; бензин зайнявся з першого ж разу, яскраво спалахнувши в ранковій напівтемряві горища; тонкі язички полум’я затанцювали під відкритим денцем ситечка. Вогонь до оси не діставав, однак вона відчула жар, розлючено задзижчала, злетіла над беззвучним полум’ям, ударилася об скло, відскочила, опинившись у ситечку, спробувала перелізти через край, ледь не впала у вогонь, а тоді ще раз злетіла, кілька разів стукнулася об сталеву стелю камери й відтак знову потрапила до сталевої, помережаної дірочками пастки. Оса підстрибнула востаннє, кілька секунд безнадійно політала камерою, але, очевидно, уже встигла обпалити собі крила, оскільки її божевільний політ виглядав доволі хаотично, і невдовзі вона звалилася в сітчасту металеву напівсферу, де й померла — спершу кілька разів смикнулась, але згодом зіщулилась і завмерла; над її тілом почав звиватися куций дим.

Я сидів і спостерігав, як запікається й підсмажується почорнілий труп комахи, сидів і спостерігав, як досягає ситечка спокійне полум’я, огортаючи його, мов долоня, сидів і спостерігав, як мерехтить відображення маленьких тріпотливих вогняних язичків на протилежній стінці скляної трубки, — а затим простягнув руку, відщипнув денце циліндра, підсунув до себе мисочку з бензином, накрив її металевою кришкою й загасив вогонь. Відкривши камеру зверху, я скористався пінцетом і дістав труп назовні. Поклав його в сірникову коробку й розмістив її на олтарі.

Фабрика не завжди віддає своїх мерців; після кислоти або мурах не лишається нічого, а після венериної мухоловки або павука — у кращому разі порожня суха оболонка. Але переді мною знову лежав обвуглений труп; і я знову мусив його позбутися. Схопившись руками за голову, я деякий час розгойдувався на низькому табуреті. Мене оточувала Фабрика, за моєю спиною стояв олтар. Я оглянув усі її відділи, усі ці знаряддя вбивства, проходи, коридори, камери, усі ці джерела світла в кінці тунелів, резервуари, контейнери, важелі, пускові механізми, батарейки й ниточки, опори й підставки, трубки й дроти. Клацнув кількома перемикачами, і в бічних коридорах запрацювали маленькі вентилятори, проганяючи повітря крізь отвори над наперстками з джемом та спрямовуючи його до циферблата. Якийсь час я дослухався до їхнього шуму, доки й сам не зачув запах джему, однак той мав заманювати на вірну смерть нерішучих ос, але в жодному разі не мене. Тож я негайно вимкнув мотори.