Поеми

У суботу в молодої
Та великий збір,
То ж сходяться подруженьки
До неї у двір.

За столом вже молодая

Сіла на посад,
На лавочках всі дружечки
Посідали вряд.

Старша дружка жалібної

Почина співать, –
Виспівує і на очах
Слізоньки тремтять.

«Червоная калинонька,

А біленький цвіт;
Ой чи не жаль тобі, Галю,
Молоденьких літ?..»

«Ой час-пора, отець-мати,

Поблагословить,
Ой час-пора молоденькій
Та гіллячко звить!»

І гіллячко, і віночок

Вже вити пора,
А іще ж то барвіночку
Для вінка нема.

Старша дружка по барвінок

Додому піде,
Бо кращого барвіночку
Немає ніде.

Пішла з жалем дівчинонька

Та у свій садок,
Щоб нарвати барвіночку
Іншій на вінок;

Рвучи його, журливую

Пісеньку співа,
За сльозами ледве може
Вимовлять слова:

«Барвіночку мій хрещатий,

Зелений, дрібний,
Ой, я ж тебе викохала,
Хороший, рясний!

Я ж садила, поливала

Тебе навесні,
Я ж думала, на віночок
Здасися мені!

Здався тепер, барвіночку,

Не мені, другій, –
Бодай би зсох, бодай зов’яв,
Барвіночку мій!..»

Тож нарвала барвіночку,

Віночок звила,
Походила по садочку,
Над річку пішла.

Подивилась у водицю

На личко своє,
Тихо, тихо промовила:
«Горенько ж моє!

Вродо моя хорошая,

Нащо ти цвітеш?
Без доленьки на сім світі
Марне пропадеш!

Нема щастя, нема долі,

Лиш врода сама…
І кохання зневажене,
Дружини нема!

Забув мене мій миленький,

Іншу полюбив,
І навіки мою долю
Та й занапастив!

То ж він завтра із другою

Піде під вінець…
А я собі під водою
Знайду вже кінець!»

Промовила теє слово,

Стала на горбок…
Нема, нема дівчиноньки,
Лиш плавле вінок.

4

Вже ж минуло з того часу
Аж три довгі роки,
Як втопилась дівчинонька
У річці глибокій.

Гуля всюди тая слава,

Та вже перестала,
А дівчина під водою
Русалкою стала.

Та не має русалонька

І там супокою:
Не втопила свого лиха
Навіть під водою!

Чи таночок з русалками

При місяцю водить,
То все їй той козаченько
З мислоньків не сходить.

Або сяде, чеше коси

У темному гаю,
Її ж думка круг хатини
Милого витає.

Всі русалки, мов рибоньки,

Веселії грають,
А у неї завжди хмари
Чоло укривають.

Тільки ж то їй і розваги,

Як молодик зійде, –
Проти хати миленького
На бережок вийде;

Вийде, ходить по бережку,

Тихенько співає,
Чи не вийде милий з хати, –
Усе виглядає.

А як зайде місяченько,

Почина світати, –
Тихо пливе русалонька
В підводні палати.

5