Портрет Доріана Ґрея (збірник)

Елджернон (стримано). Я вважаю, що в пристойному товаристві так годиться – о п’ятій годині трохи перекусити. А де тебе носило після четверга?

Джек (сідаючи на канапі). Я був на провінції.

Елджернон. І що там такого робив?

Джек (скидаючи рукавички). Коли ти в Лондоні – розважаєшся сам. А на провінції мусиш розважати інших. Це страх як нудно.

Елджернон. А кого саме ти розважав?

Джек (безтурботний голосом). Та! Сусідів, сусідів.

Елджернон. Але в тебе там, у Шропширі,[196] є гарні сусіди?

Джек. Ні, вони такі докучні, що й не сказати! Я ніколи з ними не розмовляю.

Елджернон. То це для них, очевидячки, величезна усолода! (Підходить до столу й бере бутерброд.) До речі, я правильно назвав твоє графство – Шропшир?

Джек. Що? Шропшир? Звичайно, Шропшир. Але ти мені скажи – навіщо всі ці чашки? І бутерброди з огірками? Навіщо це безоглядне марнотратство в такому юному віці? Кого ти сподіваєшся на чай?

Елджернон. Та всього тільки тітоньку Оґасту і Ґвендолен.

Джек. Так це чудово!

Елджернон. Це дуже добре, але, боюся, що тітонька Оґаста не зовсім схвалюватиме твою присутність тут.

Джек. А можу я запитати: чому?

Елджернон. Любий мій, твоя манера фліртувати з Ґвендолен просто непристойна – майже так само, як і манера Ґвендолен фліртувати з тобою.

Джек. Я закоханий у Ґвендолен. Заради того я і в Лондон вернувся, щоб освідчитись їй.

Елджернон. Але ж ти наче приїхав у Лондон задля розваги?… А освідчення – річ серйозна.

Джек. Який ти зовсім неромантичний!

Елджернон. Я й справді не бачу ніякої романтики в освідченні. Бути закоханим – це романтично. А взяти й освідчитись комусь – у цьому нічого романтичного нема! На твоє звернення можуть позитивно зреагувати! Зазвичай так і роблять. Тоді кінець усякому зачаруванню. Вся суть романтики в невизначеності. Якщо я коли-небудь одружуся, то вже неодмінно спробую зовсім забути про цей факт.

Джек. Щодо цього, то я не має сумніву, любий Елджі. Шлюборозлучний суд якраз і створено для забудькуватих.

Елджернон. А, що там розводитись на цю тему! Розлучення творяться на небесах… (Джек простягає руку, щоб узяти бутерброд. Елджернон блискавично його стримує.) Ради бога, не торкайся бутербродів з огірками. Їх замовлено спеціально для тітоньки Оґасти. (Бере одного бутерброда і заходжується їсти.)

Джек. Але ж ти без кінця їх їси!

Елджернон. Це зовсім інша річ. Вона моя тітонька. (Дістає іншу таріль, що лежить нижче.) Осьо хліб з маслом. Це для Ґвендолен. Їй ця їжа дуже смакує.

Джек (присуваючись до столу й беручи хліб з маслом). Чого ж, хліб з маслом теж зовсім непогано.

Елджернон. Тільки ти, мій любий, не наминай так, наче збираєшся геть усе це поглинути. В тебе поведінка така, ніби ти вже одружився з нею. Вона ще тобі не жінка, та й навряд чи коли нею буде.

Джек. На якій підставі ти так гадаєш?

Елджернон. По-перше, дівчата ніколи не виходять заміж за тих, з ким фліртують. Вони вважають, що так не годиться робити.

Джек. Та це безглуздя!

Елджернон. Зовсім не безглуздя, це щира правда. Саме цим пояснюється, чому навколо так багато неодружених чоловічої статі. По-друге, я не дам згоди на цей шлюб.

Джек. Не даси згоди! Оце вже й справді безглуздя!

Елджернон. Любий Джеку, Ґвендолен – моя сестра у перших. І перед тим, як я погоджуся на твій шлюб з нею, ти повинен мені сказати, які в тебе стосунки з Сесілі.

Джек. Сесілі! На що це ти натякаєш? (Елджернон підходить до дзвінка і дзвонить. Тоді вертається до столу і бере ще один бутерброд.) На що ти натякаєш, Елджі? Яка Сесілі? Я не знаю ніякої Сесілі… В усякому разі, не пам’ятаю такої.

Входить Лейн.

Елджернон. Лейне, принесіть той портсигар, що містер Ворзінґ забув у курильні, коли востаннє обідав у нас.

Лейн. Слухаю, сер.

Лейн виходить.

Джек. То що, увесь цей час мій портсигар лежав у тебе? Мені здається, ти мав би повідомити мене про це! А я кілька разів уже писав шалені листи до Скотленд-Ярду з цього приводу. І ладен був запропонувати велику винагороду тому, хто знайде мій портсигар.

Елджернон. Так оце ж ти маєш нагоду сплатити її мені. Як на те, я зараз у грошовій скруті.

Джек. Платити за вже знайдену річ? Не бачу в цьому жодного сенсу.

Входить Лейн, несучи портсигар на таці. Елджернон хутко бере його в руки. Служник виходить.

Елджернон. Це начебто не дуже порядно з твого боку, Ернесте. (Розкриває портсигар і розглядає.) Але менше з цим – як я бачу з напису тут всередині, портсигар цей зовсім і не твій.