Портрет Доріана Ґрея (збірник)

Елджернон. Вся правда ніколи не буває щирою. Інакше теперішнє життя було б страшенно нудним, а сучасна література й зовсім не могла б існувати!

Джек. Це було б не так і погано.

Елджернон. Літературна критика – не твоє покликання, мій любий, тож і не встрявай сюди. Облиш її на тих, хто не має університетської освіти. Вони дуже вміло дають собі раду з цим у поточній пресі. За вдачею ти вроджений банберист. Я мав цілковиту рацію, коли так тебе назвав. Ти належиш до найдовершеніших банберистів.

Джек. Та що означають ці твої слова?

Елджернон. Ти вигадав дуже пожиточного тобі молодшого брата на ім’я Ернест, аби мати змогу виїздити до Лондона, коли закортить. А я вигадав неоціненного вічного слабака Банбері, аби мати змогу виїздити на провінцію, коли захочеться.

Джек. Ну й безглуздя!

Елджернон. Зовсім ні. Банбері – це неоціненна знахідка. Якби не вкрай погане здоров’я Банбері, то я не зміг би, наприклад, поїхати з тобою на обід у ресторан «Савой» – адже тітонька Оґаста ще тиждень тому запросила мене на сьогоднішній день.

Джек. Але я тобі аж ніяк не пропонував сьогодні їхати зі мною кудись на обід.

Елджернон. Я знаю. Ти ж такий недбайло, коли йдеться про запросини. І даремно. Ніщо так не дратує людей, як те, що їх не запрошують.

Джек. Якщо хочеш знати, то я й сам не можу обідати в «Савої». Я там заборгував майже сімсот фунтів. Вони вже й судилися зі мною з цього приводу – висотують мені всі нерви!

Елджернон. А чого ти з ними не розплатишся? У тебе ж повно грошви!

Джек. У мене то так, але в Ернеста її нема, тим-то я мушу підтримувати Ернестову репутацію. А Ернест такий, що ніколи не платить боргів. На його ім’я щотижня приходять боргові листи.

Елджернон. Що ж, тоді можемо пообідати у Вілліса.

Джек. Але тобі краще з’явитись на обід до своєї тітоньки Оґасти.

Елджернон. І не подумаю. Почати хоча б з того, що я обідав у неї в понеділок, а обідати з родичами вистачить і раз на тиждень. По-друге, коли я там обідаю, то до мене ставляться, як до родича, і я опиняюся або зовсім без дами, або з двома заразом. По-третє, я чудово знаю, хто має сьогодні бути моєю сусідкою. Сьогодні я опинюся поряд з мері Фаркер, а вона завше фліртує з власним чоловіком по другий бік столу. А це не дуже приємно. Ба навіть непристойно… І така поведінка стає щодалі моднішою. Аж соромно, що так багато лондонських жінок фліртує з власними чоловіками. І більш того – гидко. Це все одно, що прати на людях чисту білизну. А оскільки я зараз переконався, який ти затятий банберист, то мені якраз і закортіло переговорити з тобою на тему банберії. Я маю викласти тобі всі правила.

Джек. Але я ніякий не банберист! Якщо Ґвендолен відповість мені згодою, то я уколошкаю мого братчика – та, власне, уколошкаю його в будь-якому разі. Сесілі вже й так надміру ним зацікавилася. Вона без кінця просить, щоб я простив його і все таке інше. Це вже мене починає нудити. Тож я таки здихаюся Ернеста. І тобі рішуче раджу те саме зробити зі своїм місте… ну, з тим твоїм немічним другом, що має таке дивацьке ім’я.

Елджернон. Ні, ніщо не примусить мене розлучитися з Банбері, а ти, якщо тобі колись випаде одружитись – хоч я у цьому дуже сумніваюся, – залюбки познайомишся з Банбері. Одружений чоловік, що не спілкується з Банбері, приречений нудити білим світом.

Джек. Це дурниці! Якщо я одружуся з такою чарівною дівчиною, як Ґвендолен, – а вона одна така на світі, яку я волів би взяти за жінку, – то мені й зовсім ні до чого буде спілкування з Банбері.

Елджернон. Тоді твоя дружина захоче з ним спілкуватись. Ти, здається, не усвідомлюєш, що троє в родинному житті – це нормальний гурт, а двоє – нудота.

Джек (повчальним тоном). Цю теорію, мій юний друзяко, розбещена французька драма проповідує вже цілих піввіку.

Елджернон. Атож, а щаслива англійська родина впровадила її в життя за чверть віку.

Джек. Боже мій, та не будь таким циніком! Це занадто легко.

Елджернон. Ніщо не легко в наші часи, мій любий. Усюди шалена конкуренція. (Чути електричний дзвоник.) О! Це, певно, тітонька Оґаста. Лише родичі та кредитори дзвонять так по-ваґнерівському. Добре, але якщо я перехоплю її на десять хвилин, щоб ти встиг освідчитись Ґвендолен, то можна мені розраховувати на обід з тобою у Вілліса?

Джек. Гадаю, що так, коли тобі цього хочеться.

Елджернон. Тільки ж поводься там з належною повагою. Я ненавиджу тих, які несерйозно ставляться до їжі. Це такі обмежені люди!

Входить Лейн.

Лейн. Леді Брекнел і міс Ферфакс.

Елджернон рушає їм назустріч. Входять леді Брекнел і Ґвендолен.

Леді Брекнед. Доброго дня, любий Елджерноне, – сподіваюся, ти дуже добре себе ведеш?

Елджернон. Я почуваю себе дуже добре, тітонько Оґасто.

Леді Брекнел. Але це зовсім різні речі. Вони лише зрідка збігаються. (Завважує Джека і вітається з ним холодним порухом голови.)

Елджернон (до Ґвендолен). Боже мій, ти такою чепурною виглядаєш!