Портрет Доріана Ґрея (збірник)

Леді Брекнел. Підійди сюди. Сідай. Сідай зараз же. Нерішучість будь-якого роду – це знак психічного розладу в молодих або фізичної слабкості у старих. (Обертається до Джека.) Дізнавшись, сер, що моя донька несподівано зникла – про що мені доповіла її довірена покоївка, належно в свій час профінансована від мене скромною сумою, – я негайно ж виїхала вслід за нею вантажним потягом. Її бідолашному батькові, радо можу сказати, досі здається, що вона просто затрималася на університетській лекції для широкої публіки про вплив сталих прибутків на розвиток думки. Я не збираюся виводити його з омани. Взагалі я ніколи не втручаюсь в його ілюзії. Так воно краще. Але ви, звичайно, усвідомлюєте, що будь-які стосунки з моєю донькою ви маєте припинити зараз же і негайно. В цьому питанні, як і в усіх інших, я непоступлива.

Джек. Ми з Ґвендолен, леді Брекнел, взяли заручини і збираємось одружуватись.

Леді Брекнел. Цього ні в якому разі не буде, сер. А що стосується Елджернона… Елджерноне!

Елджернон. Я слухаю, тітонько Оґесто.

Леді Брекнел. Скажи мені, чи не в цьому домі мешкає твій болящий друг містер Банбері?

Елджернон (затинаючись). О! Ні!.. Банбері не тут мешкає. Банбері зараз в зовсім іншому місці. Власне, він уже помер.

Леді Брекнел. Помер? Коли містер Банбері помер? Його смерть мала б настати раптово.

Елджернон (легкодумно). Та! Я сам сьогодні прибив Банбері. Я хочу сказати – бідолаха Банбері помер сьогодні вдень.

Леді Брекнел. А від чого він помер?

Елджернон. Банбері? Та він просто вибухнув.

Леді Брекнел. Вибухнув! Може, він став жертвою революційного насильства? Я не думала, що містер Банбері цікавиться соціальною проблематикою. Але якщо він мав ці нездорові нахили, то так йому й треба.

Елджернон. Дорога тітонько Оґесто, його просто викрили! Лікарі зірвали з Банбері машкару живої людини, тож він і помер.

Леді Брекнел. Здається, він занадто покладався на рекомендації лікарів. Проте мені приємно дізнатись, що він кінець-кінцем зважився на якийсь реальний напрямок дій, керуючись медичними порадами. А тепер, коли ми вже позбулись містера Банбері, чи можу я запитати вас, містере Ворзінґ, хто ця юна особа, яку, гадаю, не зовсім пристойним чином тримає за руку мій небіж Елджернон?

Джек. Ця леді – міс Сесілі Кард’ю, моя вихованка.

Леді Брекнел холодно вклоняється Сесілі.

Елджернон. Ми з Сесілі, тітонько Оґесто, взяли заручини й збираємось одружуватись.

Леді Брекнел. Перепрошую?

Сесілі. Містер Монкріф і я взяли заручини й збираємось одружуватись, леді Брекнел.

Леді Брекнел (здригнувшись, підходить до канапи й сідає). Я щось не розумію – може, й справді повітря в цій частині Гертфордширу діє надто збудливо, через що кількість заручин тут значно перевищує норми, приписані статистикою. Але деякі попередні запитання з мого боку, гадаю, не завадять. Містере Ворзінґ, ви не скажете, чи міс Кард’ю теж якось причетна до одного з найбільших лондонських вокзалів? Мені просто цікаво знати. До вчорашнього дня я навіть не уявляла, що є прізвища або й особи, походження яких пов’язане з кінцевими станціями.

Джек (ледве тамуючи обурення, говорить чітко й холодно). Міс Кард’ю – онука покійного містера Томаса Кард’ю, координати: Белґрейв-сквер, будинок 149, Півд. Захід, Лондон; Джервез-парк, Доркінґ у графстві Сарі; Споран у графстві Файфшир, Північна Британія.

Леді Брекнел. Це звучить досить переконливо. Три адреси завжди викликають довіру до їхнього власника, навіть коли він крамар. Але як можна упевнитись у достовірності цих даних?

Джек. Я спеціально зберігаю «Придворний довідник» за належний період. Він до ваших послуг, леді Брекнел.

Леді Брекнел (похмуро). Мені траплялись прикрі похибки в цьому виданні…

Джек. В ролі повіреного міс Кард’ю виступає фірма добродіїв Маркбі, Маркбі й Маркбі, Лінкольн Інн Філдс, будинок 149-А, західна центральна округа Лондона. Вони залюбки нададуть вам будь-яку детальнішу інформацію, контора відкрита від десятої до четвертої години.

Леді Брекнел. Маркбі, Маркбі й Маркбі? Це фірма дуже авторитетна у своєму колі. Я навіть чула, що одного з Маркбі іноді бачать серед гостей на поважних вечірках. Так що наразі я задоволена.

Джек (вкрай роздратовано). Це страшенно добре з вашого боку, леді Брекнел! Мені приємно повідомити вас, що я крім того маю свідоцтва про народження та хрещення міс Кард’ю, довідки й посвідки про коклюш, щеплення віспи, конфірмацію, кір у двох різновидах – німецькому та англійському.

Леді Брекнел. О, життя, повне пригод, як я бачу! Хоч це й трохи занадто збурливо для такої юної дівчини. Щодо мене, то я не прихильниця передчасної досвідченості. (Підводиться й дивиться на годинника.) Ґвендолен! Нам пора збиратись у дорогу. Ми не можемо гаяти ні хвилини. Хоча це суто для проформи, містере Ворзінґ, але я ще мушу спитати у вас, чи має сама міс Кард’ю сякий-такий статок?