Портрет Доріана Ґрея (збірник)

Джек. Даруй мені, Сесілі, але ти ще замолода, щоб розумітись на цих матеріях. Вигадати що-небудь – це прояв явного генія, і в такий комерційний вік, як наш, свідчить про неабияку фізичну мужність. З сучасних романістів мало хто наважується вигадувати навіть якусь дрібничку. Ніякий не секрет, що вони просто не знають, як це робиться. З другого боку, підтвердити фальшивку – це однозначно боягузливий вчинок. Нинішні газети одна за одною чинять так щодня. Але це не по-джентльменському. Жоден джентльмен нічого не підтверджує.

Елджернон (в нестямі). Ну й чеше Джек!

Леді Брекнел. Гм! Всебічно зваживши ваші аргументи, містере Ворзінґ, я вирішила залишити поза увагою те, як повівся щодо вас мій небіж.

Джек. Цим ви засвідчуєте свою великодушність, леді Брекнел. Проте моє рішення незмінне. Я відмовляюся дати згоду.

Леді Брекнел (до Сесілі). Підійдіть сюди, миле дитятко. (Сесілі підходить.) Скільки вам років, голубонько?

Сесілі. Насправді тільки вісімнадцять, але на вечірках я завжди заявляю, що мені двадцять.

Леді Брекнел. Ви маєте цілковиту рацію, вносячи таке делікатне уточнення. Власне, жінка ніколи не повинна бути аж такою пунктуальною, якщо йдеться про її вік. Це відгонить педантизмом… (Задумливо.) Вісімнадцять, але на вечірках двадцять. Що ж, так вам недовго вже й до повноліття і звільнення від опіки. Тим-то я не думаю, що згода вашого опікуна має якесь там значення.

Джек. Даруйте, леді Брекнел, але я знов мушу перебити вас. Заповітом діда міс Кард’ю передбачено, що вона стає повнолітньою тільки в тридцять п’ять років.

Леді Брекнел. Це, як на мене, несерйозна перепона. Тридцять п’ять років – дуже привабливий вік. У лондонському поважному товаристві повно жінок, які з власної волі цілі роки залишаються тридцятип’ятилітніми. Ось хоча б леді Дамблтон. Наскільки я знаю, вона стала тридцятип’ятилітньою, коли їй минуло сорок років, а це було вже багато літ тому. Я не бачу причин, щоб нашій дорогій Сесілі не бути в згаданому вами віці ще привабливішою, ніж нині. Статок її на той час істотно збільшиться.

Сесілі (до Джека). Ви таки певні, що я до тридцятип’ятирічного віку не зможу одружитись без вашої згоди?

Джек. Така виважена умова міститься в заповіті твого діда, Сесілі. Він, безперечно, передбачив різного роду труднощі, які можуть у зв’язку з цим постати.

Сесілі. Тоді дідусь мусив би мати дуже своєрідну уяву… А ви, Елджі… ви могли б зачекати, поки мені вийде тридцять п’ять років? Тільки не спішіть відповідати. Це дуже серйозне питання, і від вашої відповіді великою мірою залежить моє майбутнє щастя, як і ваше також.

Елджернон. Звичайно, я міг би, Сесілі. Як ви можете в цьому сумніватись! Я міг би довіку вас чекати. Ви знаєте, що міг би.

Сесілі. Так, я інстинктивно це відчуваю, але ж я не зможу чекати до такої далекої пори! Якихось мізерних п’ять хвилин чекання – і то я не в силі витерпіти. Це мене завжди дратує. Я сама не пунктуальна, я знаю, однак мені подобається пунктуальність в інших людях, а щоб я роками чекала, хай навіть і такої події, як одруження, – про це дарма й говорити.

Елджернон. Тоді як же бути, Сесілі?

Сесілі. Не знаю, містере Монкріф.

Леді Брекнел. Дорогий містере Ворзінґ, оскільки міс Сесілі виразно заявила, що не може чекати до тридцятип’ятирічного віку, заувага, яка, мушу сказати, свідчить про дещо нетерплячу натуру, – то я просила б вас переглянути своє рішення.

Джек. Але, дорога леді Брекнел, це питання залежить уже тільки від вас. Ту ж хвилину, як ви дасте згоду на моє одруження з Ґвендолен, я дуже охоче дозволю вашому небожеві взяти шлюб з моєю вихованкою.

Леді Брекнел (підводячись і гордо випростовуючись). Ви чудово знаєте, що ваша пропозиція абсолютно неприйнятна.

Джек. Тоді нам залишається ревна безшлюбність, та й годі.

Леді Брекнел. Такої долі я не передбачала для Ґвендолен… А Елджернон, звичайно, може сам за себе вирішувати. (дістає годинника.) Ходімо, люба… (Ґвендолен підводиться.)…ми вже пропустили п’ять чи шість поїздів. Якщо ми ще один пропустимо – це може викликати всілякі пересуди на станції.

Входить доктор Чезюбл.

Чезюбл. Усе готове для проведення хрестин.

Леді Брекнел. Хрестини, сер? Чи трохи не завчасно?

Чезюбл (оглядається ледь розгублено і показує на Джека й Елджернона). Ці два добродії виявили бажання невідкладно пройти обряд хрещення.

Леді Брекнел. В їхньому віці? Це безглуздо й безбожно! Елджерноне, я забороняю тобі приймати хрещення. І щоб я більш не чула про такі вибрики. Лорд Брекнел був би вкрай невдоволений, дізнавшись, на що ти витрачаєш свій час і гроші.

Чезюбл. Тобто я маю розуміти, що ніякого хрещення сьогодні не відбудеться?

Джек. Ситуація обертається так, докторе Чезюбл, що тепер, на мою думку, воно майже не має практичного сенсу для мене й Елджернона.