Портрет Доріана Ґрея (збірник)

Джек. О! Та близько ста тридцяти тисяч фунтів у державних цінних паперах. Це й усе. Прощавайте, леді Брекнел. Дуже приємно було з вами познайомитись.

Леді Брекнел (знов сідаючи). Хвилиночку, містере Ворзінґ. Сто тридцять тисяч фунтів! І в державних цінних паперах! Міс Кард’ю виглядає на вельми привабливу юну леді, як я ближче придивляюсь до неї. У наш вік мало хто з дівчат має такі по-справжньому вартісні риси, які не тільки тривкі, а ще й зростають з часом. Ми живемо, на жаль, у показушну добу. (До Сесілі.) Підійдіть сюди, голубонько. (Сесілі підходить.) Гарненьке дитя, але сукня у вас простувата і волосся майже таке, яким його створила природа. Та це все легко можна виправити. Достатньо кваліфікована французька камеристка за дуже короткий проміжок доможеться справжнього дива. Пригадую, я порекомендувала таку камеристку юній леді Лансінґ і через три місяці навіть власний чоловік перестав її впізнавати.

Джек. А через шість місяців її вже й ніхто не впізнавав.

Леді Брекнел (гостро втуплюється в Джека, а за хвильку з привченим усміхом обертається до Сесілі). Поверніться, будь ласка, дитятко. (Сесілі робить круговий поворот.) Ні-ні, я збоку хотіла побачити. (Сесілі стає у профіль.) Я так і думала. З таким профілем ви можете розраховувати на успіх у товаристві. Дві слабини нашого часу – це відсутність принципу і відсутність профілю. Підборіддя трохи вище, голубонько. Стиль великою мірою залежить від того, як ви тримаєте підборіддя. Тепер його заведено тримати високо. Елджерноне!

Елджернон. Слухаю, тітонько Оґесто.

Леді Брекнел. Профіль у міс Кард’ю такий, що вона може сподіватись на успіх у товаристві.

Елджернон. Сесілі – наймиліша, найдорожча й найгарніша дівчина в світі. А успіх у товаристві, як на мене, ламаного шеляга не вартий.

Леді Брекнел. Ніколи, Елджерноне, не висловлюйся зневажливо про товариство. Так чинять лише ті, хто не має до нього доступу. (До Сесілі.) Дитятко, ви, звичайно, знаєте, що в Елджернона нема нічогісінько, крім боргів. Але я не схвалюю шлюбів з розрахунку. Коли я одружувалася з лордом Брекнелом, за мною не було ніяких статків. Проте я і на мить не допускала думки, що це може стати перепоною для шлюбу. Отож, гадаю, мені слід благословити ваше одруження.

Елджернон. Дякую вам, тітонько Оґесто.

Леді Брекнел. Сесілі, можете поцілувати мене!

Сесілі (цілує її). Дякую вам, леді Брекнел.

Леді Брекнел. Надалі можете називати мене «тітонька Оґеста».

Сесілі. Дякую, тітонько Оґесто.

Леді Брекнел. З весіллям, я думаю, не варто зволікати.

Елджернон. Дякую, тітонько Оґесто.

Сесілі. Дякую, тітонько Оґесто.

Леді Брекнел. Щиро кажучи, я не прихильниця тривалих заручин. Бо при цьому обидві сторони можуть до шлюбу спізнати характер одне одного, а це ніколи не бажано.

Джек. Я перепрошую, що перебиваю вас, леді Брекнел, але ні про які заручини в даному разі нема й мови. Я опікун міс Кард’ю, і вона до повноліття не може одружуватись без моєї згоди. А я таку згоду категорично відмовляюся дати.

Леді Брекнел. Дозвольте запитати: а які у вас для цього підстави? Елджернон цілком, я б навіть сказала, абсолютно прийнятний кандидат на нареченого. Він не має нічого, зате в нього такий вигляд, наче він власник усього на світі. Тож чого тут ще бажати?

Джек. Мені дуже б не хотілося навпрямки говорити про вашого небожа, леді Брекнел, але річ у тому, що я рішуче не схвалюю його моральних засад. Я підозрюю, що він непорядний.

Елджернон і Сесілі дивляться на нього обурено й здивовано.

Леді Брекнел. Непорядний! Мій небіж Елджернон? Це неможливо! Він же навчався в Оксфордському університеті.

Джек. Боюся, що моїх слів нема чим заперечити. Сьогодні, коли мене не було вдома – я поїхав до Лондона у важливій приватній справі, – він прикинувся моїм братом і забрався до мене в дім. Назвавшись прибраним ім’ям, він вижлуктав, як доповів мені дворецький, цілу пляшку мого «Пер’є-Жує-Брю» вісімдесят дев’ятого року – шампанського, яке я зберігав для свого особистого вжитку. І далі перебуваючи в ганебній ролі ошуканця, він спромігся за пару годин закрутити голову єдиній моїй вихованці. А засівши пити чай, стеребив усі до одного оладки. Хоч увесь цей час чудово знав, що я не маю брата, ніколи не мав його і не збираюся мати, хоч би який він там не був. Це вже робить його поведінку й зовсім непрощенною. Я виразно сказав йому про це вчора надвечір.

Сесілі. Але ж, дорогий дядечку Джеку, протягом останнього року ви не раз казали нам, що у вас є брат. І часто повертались до цієї теми. Елджі тільки підтверджував ваші слова! Це було благородно з його боку.