Повне зібрання короткої прози. Том 3

— Облишмо це, — сказав Кортленд, розмірковуючи: в якому ж це суспільстві імена видають лише привілейованим? — Я лише хочу переконатися, що ви — компетентний фахівець, — пояснив він. — То як довго ви займаєтеся ремонтом свіблів?

— Шість років і три місяці, — з готовністю відказав ремонтник. Його знічення поступилося місцем гордості. — Я з першого семестру був відмінником із догляду за свіблами, — він випнув свої худорляві груди. — Я народжений для роботи зі свіблами.

— Гм, чудово, — невпевнено мугикнув Котленд. Йому просто не вірилося, що йдеться про таку потужну індустрію. Невже це навчальна дисципліна? Чи догляд за свіблами вважають однією з базових навичок, як опанування мови символів чи якогось ремесла? А що як робота зі свіблами стала чимось на кшталт музичного обдарування або здатності до абстрактного мислення?

— Ну, — ремонтник підхопився, беручись за свою чималу валізу з інструментами, — я готовий починати. Мені не можна гаяти часу... до крамниці надійшло багато викликів.

Зненацька Песброк заступив йому шлях своєю квадратною постаттю.

— Що таке свібл? — напосівся він на худенького юнака. — Мені набридло ходити довкола. Кажете, ви працюєте з цими штуками, тоді скажіть нам: що це таке? Досить просте запитання, чимось вони таки є.

— Не зовсім, — завагався юнак, — ну, тобто тут важко сказати. Уявіть, що... наприклад, уявіть, що ви спитали мене, що таке кіт або собака. Як на це відповідати?

— Це просто якийсь глухий кут, — втрутився Ендерсон. — Послухайте, адже свібли виробляють, правда? Отже, у вас є якісь схеми, дайте їх нам.

Молодий ремонтник відчайдушно вчепився у свою валізку.

— Сер, господи, в чому річ? Якщо ви надумали жартувати... — він поглянув на Кортленда. — Я б хотів розпочати роботу, у мене мало часу.

Аж тут зі свого кутка, не виймаючи рук з кишень, озвався МакДавел:

— Я тут надумав купити свібл. Жінка переконує, що він нам потрібен.

— О, звісно, — погодився ремонтник. І, почервонівши, зніяковіло додав: — Взагалі-то мене дивує, що у вас досі немає свібла, це так дивно. І поводитеся ви... незвично. Дозвольте поцікавитися, звідкіля ви родом? І чому такі... сказати б, погано інформовані?

— Ці люди, — пояснив Кортленд, — із того краю, де немає ніяких свіблів.

Лице ремонтника одразу посуворішало, на ньому з’явилася тінь підозри.

— Он як? — різко відказав він. — Цікаво. І що ж це за такий край?

Кортленд знову бовкнув щось не те, він і сам це відчув. Та перш ніж він здобувся на відповідь, МакДавел відкашлявся й незворушно продовжив:

— Так от, — сказав він, — ми плануємо його придбати. Чи є у вас якісь каталоги? Із зображеннями різних моделей?

Ремонтник жваво відповів:

— На жаль, сер, немає. Проте, якщо ви продиктуєте мені свою адресу, я передам її у відділ продажів, і вам надішлють усю необхідну інформацію. Якщо хочете, наш фахівець може зайти до вас, коли вам буде зручно, і роз’яснити переваги свібла.

— Перший свібл виготовили, якщо я не помиляюся, 1963 року? — уточнив Гарлі.

— Не помиляєтеся, — ремонтник на хвильку забув про свої підозри. — І це був дуже своєчасний винахід. Я вам ось що скажу: якби Райт тоді не випустив своєї першої моделі, на світі вже нікого б не залишилося. Ви, люди без свіблів, можливо, цього не знаєте... або вдаєте, ніби не знаєте, але ви живі зараз тільки завдяки старому Р. Дж. Райту. Свібли — ось на чому тримається наш світ.

Відкривши свою чорну валізку, ремонтник спритно дістав звідти якийсь складний прилад із трубок і дротів. Він наповнив його прозорою рідиною, потім закрив кришкою, перевірив хід поршня і випростався.

— Я почну з порції «де ікс» — зазвичай це повертає їх до життя.

— Що таке «де ікс»? — швидко перепитав Ендерсон.

Здивований цим запитанням, ремонтник відповів:

— Високопротеїновий харчовий концентрат. Ми виявили, що дев’яносто відсотків наших попередніх викликів спричинені неправильною дієтою. Люди просто не знають, як дбати про свої нові свібли.

— Боже, — промовив Ендерсон слабким голосом. — Це щось живе.

У Кортлендовій голові запанувало сум’яття. Він помилився, перед ними стоїть, копирсаючись у своєму обладнанні, зовсім не майстер із ремонту приладів. Цей юнак прийшов допомогти йому зі свіблом, от тільки його спеціалізація була дещо інакша, ніж Кортленд очікував. Цей хлопець — не ремонтник, він — ветеринар.

Тим часом, викладаючи з валізи інструменти та лічильники, юнак виправдовувався:

— Нові свібли набагато складніші за попередні моделі, мені все це знадобиться ще на першому етапі роботи. А все через Війну.

— Війну? — занепокоєно перепитала Фей Кортленд.

— Не через давню війну. А через велику, сімдесят п’ятого року. Та, менша, шістдесят першого, насправді була незначним конфліктом. Думаю, ви знаєте, що Райт був військовим інженером, дислокованим у... ну, тоді це звалося Європою. Напевне, ця ідея з’явилася в нього, коли потоки біженців почали перетинати кордон. Так, я певен, що саме так усе й було. У тій маленькій війні шістдесят першого сюди перебралися мільйони. Та й за кордон повтікало чимало. Лише уявіть собі: люди кидалися від одного табору до другого... Яке безглуздя!