Повне зібрання короткої прози. Том 3

Це було очевидно: його стан помітили всі в офісі. Та лише Сіплінґ знав причину. І боровся, як тільки міг, із бажанням прокричати її на повен голос.

Комп’ютерний центр Ніплана у Вашинґтоні видав базовий аналіз політичної ситуації в Каллісто, проте заключні висновки зробили люди. Вашинґтонські комп’ютери встановили, що політична система Каллісто рухається в бік тоталітаризму, проте не могли сказати, що це означало. Потрібні були люди, щоб класифікувати цю тенденцію як шкідливу.

— Це неможливо, — заперечив Тавернер. — З Каллісто постійно підтримуються експортні та імпортні зв’язки, окрім синдикату з Ґанімеда, у них в руках уся міжпланетна торгівля. Ми б дізналися, якби там щось назрівало.

— І звідки ж? — поцікавився Келлмен, очільник поліції.

Тавернер широким жестом показав на звіти, графіки та діаграми з цифрами та відсотками, якими були обвішані стіни поліцейських штабів Ніплана.

— Є сотні ознак. Терористичні атаки, політичні в’язні, концентраційні табори. Ми б почули про політичні утиски й звинувачення у зраді... про всі ті речі, на яких тримається диктатура.

— Не плутайте тоталітарне суспільство з диктатурою, — сухо відказав Келлмен. — Тоталітарна держава втручається в кожну сферу життя населення, формує його думки з кожного приводу. Влада у ній може належати диктаторові, а може — парламенту, президентові чи церковній раді. Це не має особливого значення.

— Добре, — поступився Тавернер. — Я полечу туди. Візьму із собою команду й з’ясую, що там насправді відбувається.

— Зможете замаскуватися під каллістців?

— А які вони із себе?

— Точно не знаю, — задумано визнав Келлмен, кинувши погляд на складні настінні діаграми. — Хай там як, а вони щодалі стають однаковішими.

Серед пасажирів міжпланетного комерційного лайнера, що приземлився в Каллісто, були Пітер Тавернер, його дружина і двоє їхніх дітей. Тавернер стривожено поглядав на фігури місцевих службовців, які чекали біля виходу. Прибульців мусили ретельно оглядати, коли спустили трап, службовці підійшли ближче до люка.

Тавернер підвівся і разом з родиною рушив до виходу.

— Не зважайте на них, — сказав він Рут. — З нашими документами вони мають нас пропустити.

У посвідченні, виготовленому фахівцями своєї справи, було зазначено, що він — брокер, який займається торгівлею незалізними металами, а на Каллісто прибув у пошуках оптовика, зацікавленого в збуті його продукції. Ця планета була перевантажувальним пунктом для аграрних та гірничих підприємств, через нього вливалися і виливалися нескінченні потоки спраглих до грошей підприємців, що вивозили сировину з менш розвинених супутників в обмін на шахтну техніку з внутрішніх планет.

Тавернер акуратним рухом перекинув пальто через руку.

Чоловік міцної статури і віком тридцяти з лишком років, він справляв враження успішного бізнесмена. Його двобортний піджак був дорогим, стриманого крою і кольору, черевики начищені до блиску. З огляду на все це він мав пройти кордон без ускладнень. Коли вони з родиною рушили до виходу, то мали вигляд довершеної і точної копії представників міжпланетного бізнес-класу.

— Назвіть мету прибуття, — звернувся до нього працівник в зеленій уніформі, спрямувавши на нього кінчик ручки. Тим часом їхні посвідчення перевірялися, фотографувалися, дані заносилися до системи. Проводився порівняльний аналіз електроенцефалограм їхніх мізків: звичайна процедура перевірки.

— Продаж незалізних металів, — почав був Тавернер, але другий службовець різко його перервав.

— Ви вже третій поліцейський за цей ранок. Яка муха вкусила вас там, на вашій Террі? — чоловік пильно подивився на Тавернера. — Поліцейських прибуває більше, ніж священників.

Намагаючись зберігати зовнішній спокій, Тавернер стримано відказав:

— Я приїхав відпочити. Не у справах... лікування гострого алкоголізму.

— Ваші колеги, уявіть собі, назвали ту саму причину, — реготнув контролер. — Ну що, одним терранським поліцейським більше, одним менше? — він відкрив ворота й жестом дозволив Тавернеру з його родиною проходити. — Вітаємо в Каллісто. Розважайтеся, приємного вам відпочинку. Жоден супутник системи не розвивається швидше за наш.

— Ви вже практично планета, — зіронізував Тавернер.

— Це лише питання часу, — чоловік гортав якісь документи. — За словами наших друзів із вашої маленької організації, ви обклеїли стіни офісу графіками й діаграмами про нас. Чим ми вам такі важливі?

— Академічний інтерес, — відказав Тавернер.

Якщо вони викрили трьох шпигунів, отже, тепер уся їхня команда під наглядом. Місцева влада, очевидно, налаштована виявляти кожного зайду... від цієї думки йому сипнуло морозом по шкірі.

І все ж вони його пропустили. Невже вони настільки впевнені в собі?

Справи, схоже, кепські. Роззираючись навкруги в пошуках таксі, він понуро готувався зібрати розкиданих по Каллісто членів команди і сформувати з них функціональну одиницю.

Того вечора в барі «Стей-Літ» на головній вулиці міського торговельного кварталу Тавернер зустрівся з двома іншими учасниками операції. Зігнувшись над склянками з віскі, вони обмінювалися своїми враженнями.