Повне зібрання короткої прози. Том 3

— Любі друзі, — із притиском сказав Єнсі, — у світі є сили, які можуть послабити нашу планету. Усе, що ми сьогодні збудували для наших коханих, для наших дітей, завтра можуть відібрати. Ми маємо навчитися бути пильними. Ми повинні захищати наші свободи, нашу власність, наш спосіб життя. Якщо нас роз’єднають, якщо ми опустимося до внутрішніх чвар, то станемо легкою здобиччю для наших ворогів. Любі мої, ми маємо гуртуватися, разом працювати. Ось про що я думав цього недільного ранку. Про співпрацю. Про командний дух. Нам потрібна впевненість, а бути впевненим означає належати до єдиного згуртованого народу. Це, друзі, і є ключ, ключ до повноцінного життя, — показавши на моріжок і садок за вікном, Єнсі додав: — Ви знаєте, я...

Голос урвався. Зображення завмерло. У кімнаті спалахнуло яскраве освітлення, і єнсівці повернулися до своїх занять.

— Гаразд, — сказав один із них. — Принаймні цей епізод готовий. А де решта?

— Це знову Сіплінґ, — відповів йому хтось. — Не вистачає його шматка. Що коїться з цим Сіплінґом?

Спохмурнілий Бебсон квапливо попрощався.

— Прошу вибачення, — сказав він Тавернеру. — Мушу вас покинути — технічні проблеми. Можете все тут оглянути, якщо вам цікаво. Архіви також до ваших послуг — усе, що завгодно.

— Дякую, — невпевнено відказав Тавернер. Він заплутався, все здавалося цілком безпечним, навіть тривіальним. Проте було в цьому щось докорінно неправильне.

Сповнений підозр, він почав розслідування.

Очевидно, Джон Єнсі виголошував свої проповіді з будь-якого приводу. Він коментував будь-яку мислиму тему: байдуже, йшлося про сучасне мистецтво, страви з часником, споживання спиртних напоїв, м’ясоїдіння, соціалізм, війну, освіту, глибоко декольтовані жіночі сукні, високі податки, атеїзм, розлучення чи патріотизм, — він виступав зі своєю авторитетною думкою в кожній можливій сфері.

Чи існувало бодай якесь питання, щодо якого Єнсі не висловився?

Тавернер пробіг очима написи на численних плівках, що рядочками стояли на офісних стелажах. Висловлювань Єнсі назбиралося вже на мільярди футів плівки... Невже одна людина може мати думку про все на світі?

Навмання взявши один із записів, Тавернер виявив, що Єнсі розказує про манери за столом.

— Ви знаєте, — почав мініатюрний Єнсі, і його голос забринів у Тавернерових вухах, — учора за вечерею я помітив, як мій онук Ральф розрізає свій стейк, — Єнсі усміхнувся, а тим часом на портативному екрані промайнуло зображення шестирічного хлопчика, який безжально шматував своє м’ясо. — Ну, тоді я подумав: ось Ральф мордується над своїм стейком, і все намарне. Мені здалося...

Тавернер зупинив запис і поставив плівку на місце. Авжеж, Єнсі мав однозначну думку щодо будь-чого... та чи була та думка такою вже однозначною?

У ньому прокинулася підозра. Щодо деяких тем — так, була. Щодо другорядних питань у Єнсі були чіткі правила, специфічні максими, запозичені зі скарбів народної мудрості. Та ключові філософські й політичні питання — це геть інша річ.

Узявши один із багатьох записів під загальною назвою «Війна», Тавернер увімкнув його на випадковому місці.

— ... я проти війни, — гнівно проголосив Єнсі. — І я знаю, про що кажу, я на ній був.

Немов у відповідь на ці слова на екрані з’явився монтаж батальних сцен: Юпітерсько-марсіанська війна, під час якої Єнсі відзначився хоробрістю, турботою про бойових товаришів, ненавистю до ворога — широкий спектр затребуваних емоцій.

— І все ж, — твердо мовив Єнсі, — я переконаний, що планета має бути сильною. Ми не повинні покірно опускати рук... слабкість провокує напад і розпалює агресію. Наша слабкість наближає війну. Ми мусимо взяти до рук зброю і захищати тих, кого ми любимо. Усім серцем і душею я проти безглуздих воєн, проте я повторю те, що казав уже багато разів: кожний чоловік мусить стати супроти ворога й боротися у справедливій війні. Він не повинен ухилятися від своєї відповідальності. Війна — жахлива річ. Але інколи ми мусимо...

Повернувши запис на місце, Тавернер подумав: що Єнсі, в біса, сказав? Як він, власне кажучи, ставиться до війни? Було записано сотні плівок на тему війни, Єнсі завжди готовий просторікувати про такі істотні й грандіозні теми, як Війна, Планета, Бог, Податкова система. Але чи сказав він бодай щось важливе?

Тавернер відчув, як уздовж його хребта прокрадається холод. На певні — банальні — теми Єнсі висловлював свої категоричні судження: собаки кращі за котів, грейпфрути надто кислі без дрібки цукру, прокидатися зрання добре для здоров’я, а багато пиячити — погано. Проте важливі теми породжували вакуум, наповнений відлунням пишномовних фраз. Люди в усьому погоджувалися з Єнсі щодо війни, податків і Бога. І водночас ні в чому.

Щодо важливих питань ці люди не мали жодної певної думки. Вони вірили, що її мають.