Повне зібрання короткої прози. Том 3

— Каменя, — пробурмотів Бім. Він міг чудово таке уявити. М чекає, вкрита мохом, чекає місяцями, роками, аж поки, побита негодою й корозією, не ідентифікує людини, яка з’явилася поблизу. Тоді М скине із себе маскування каменя й стане, миттєво змінивши свій зовнішній вигляд, коробкою завширшки в один фут і завдовжки у два. Збільшеною бляшаною коробкою з-під печива, яка помітила ціль...

Та чогось все-таки бракувало для цілісної картини.

— А як же фіктивні речові докази? — запитав він. — Усі ті шматочки фарби, волосина, дрібка тютюну? Звідки це взялося?

Ламким голосом Еллен відповіла:

— Коли землевласник убиває браконьєра, його можуть притягти до суду. Тож М залишає сліди. Подряпини від кігтів. Кров тварин. Їхні шерстинки.

— Боже, — сказав він обурено. — А всі думають, що це хижак.

— Ведмідь, сервал — залежно від місцевості. Поширений на цих землях звір, природна смерть, — вона постукала носаком по картонній коробці під верстатом. — Усе тут, або принаймні було тут раніше. Нейронна плата, передавач, непотрібні частини М і мікросхеми.

У цій коробці раніше перевозили блоки живлення. Тепер блоків не було, замість них там лежав ретельно загорнутий ящик, щоб убезпечити його від вологи й комах. Бім здер із нього металеву фольгу й побачив те, що шукав. Він обережно вийняв вміст ящика й розклав на верстаті поряд із лютівниками й свердлами.

— Усе тут, — повторила Еллен безвиразним голосом.

— Можливо, — сказав він, — я зміг би й не вплутувати вас у цю справу. Просто принести ці докази й телевізор Екерсу й переконати його без ваших свідчень.

— Так, — знеможено мовила вона.

— А ви що збираєтеся робити?

— Ну, — відповіла жінка, — до Пола я не повернуся, тож, думаю, мені мало що залишається.

— Шантаж — це хибний шлях, — заявив Бім.

Її очі зблиснули.

— Звісно.

— Якщо він відпустить Лантано, — сказав Бім, — його чекає відставка. І тоді Екере, імовірно, дасть вам розлучення, бо це вже навряд чи важитиме для нього.

— Я... — почала було Еллен. Й одразу замовкла. Обличчя жінки стало немовби стиратися, ніби її тіло втрачало природну барву й обриси. Вона підняла руку, наполовину розвернувшись до виходу, з роззявленим ротом, так і не закінчивши речення.

Бім потягнувся вгору й смикнув за мотузку, вимикаючи світло над головою, майстерня поринула в темряву. Він теж це почув, почув тієї ж миті, що й Еллен Екере. Рипнули мостини веранди, було чути, як хтось повільно, важко йде коридором.

Це хтось огрядний, подумалося Біму. Рухається ліниво й сонно, переступає неквапно, примружені очі, дебеле, обтягнене костюмом тіло. Дорогим твідовим костюмом. У темряві з’явилася чоловіча постать, Бім не бачив її, але відчував, що вона там, чоловік завмер на порозі, закриваючи собою вихід. Мостини скрипнули під його вагою. Враженого Біма заскочила несподівана думка: а раптом Екере уже здогадався, раптом він відкликав ордер на арешт. А можливо, цей чоловік дістався сюди сам, розвідавши все через свою організацію?

Чоловік рушив уперед і хрипким грудним голосом вигукнув: «Чорт!»

Еллен заверещала. Бім досі не розумів, що відбувалося, він усе ще мацав рукою у пошуках вмикача й питав себе, чому це світло ніяк не ввімкнеться. Нарешті він збагнув, що сам щойно розтрощив лампочку. Він підпалив сірник, сірник спалахнув і згас, Бім потягнувся по запальничку Еллен Екере. Запальничка лежала в її сумочці, й минула одна нестерпна секунда, перш ніж він її витяг.

До них поволі наближалася невиправна М, витягши вперед один рецептор. Раптом вона зупинилася, звернула ліворуч і зупинилася біля верстата. Вона вже не маскувалася під телевізор, М знову мала форму бляшаної коробки з-під печива.

— Плата, — прошептала Еллен Екере. — Вона зреагувала на плату.

М збуджено шукала Гаймі Розенбурґа. Та Бім усе ще відчував присутність Девіда Лантано. Цей кремезний чоловік усе ще був у кімнаті — імітуючи Лантано, машина принесла із собою відчуття його тяжкої ходи, його надмірної ваги. На його очах машина виплюнула із себе малесенький клаптик тканини й почепила його на рулон металевої сітки. Вона, ймовірно, лишала по собі й інші сліди, такі як краплина крові, дрібка тютюну чи волосина, проте вони були замалі для його ока. Машина сформувала відбиток черевика у пилюці на підлозі, з її передньої частини піднялося сопло.

Прикривши очі руками, Еллен Екере кинулася тікати. Проте машина на неї не зважала, вона підступила до верстата, прицілилася й вистрілила. Вибухова куля, випущена із сопла, пробила верстат і влучила в те, що було на ньому розкладено. Куля розірвалася, на підлогу посипався дощ із цвяхів та шматків дроту.

Гаймі вбитий, подумав Бім, спостерігаючи за тим, що буде далі. Машина шукала плату, намагаючись ідентифікувати й знищити синтетичну нейронну емісію. Вона розвернулася, невпевнено поводила соплом, тоді знову вистрілила. Стіна позаду верстата розлетілася на уламки й обвалилася.