Повне зібрання короткої прози. Том 3

— Я — Лерой Бім. Незалежний детектив, — він незграбно провів її до кухні й посадив за стіл. Вона склала руки перед собою і опустила на них незмигний погляд, здавалося, блідість її худого обличчя, замість ослабнути, тільки посилилася. Бім почувся дуже незатишно.

— З вами все гаразд? — поцікавився він.

Вона кивнула.

— Може, кави? — він заходився нишпорити в шафках у пошуках пляшки венерського кавозамінника. І раптом, коли Бім бродив кухнею, Еллен Екере хрипко озвалася:

— Ви б краще туди зазирнули. До ванної. Не думаю, що він мертвий, але все може бути...

Бім метнувся у ванну кімнату. За пластиковою душовою завісою виднілося огрядне тіло. Це був Пол Тіроль, він лежав у ванні, скорчений і повністю одягнений. Чоловік був живий, проте в нього за лівим вухом була рана, з якої струменіла цівка крові. Бім перевірив його пульс, послухав, як він дихає, потім випростався. На порозі з’явилася Еллен Екере, все ще бліда від жаху.

— Ну що? Я його вбила?

— Жити буде, їй помітно полегшало.

— Дякувати Богу. Усе сталося так швидко — він побіг переді мною, щоб повернути М на місце, і тоді я це зробила. Я вдарила його зовсім легенько. Він був такий перейнятий нею... і геть забув про мене, — слова виплескувалися з неї плутаними реченнями, супроводжувані жестами рук, що й далі тремтіли. — Я затягла його в машину і привезла сюди — це єдине, що спало мені на думку.

— Навіщо ви в це встрягли?

Її істерика посилилася до судомного здригання м’язів.

— Я все спланувала... продумала кожну деталь. Я збиралася, щойно заволодію нею... — вона затнулася.

— Шантажувати Тіроля? — здогадався він.

Вона кволо всміхнулася.

— Ні, не Пола. Саме він і підказав мені ідею... це спало Полові на думку, коли його люди показали йому цю штуку. М — так він її називає. «М» — скорочено від «машина». Він пояснював, що її не можна навчити, не можна виправити.

Бім недовірливо промовив:

— Ви збиралися шантажувати свого чоловіка...

Еллен Екере кивнула.

— Щоб він дозволив мені піти.

Раптом Бім відчув щиру повагу до неї.

— Боже... сигналізація. Гаймі її не встановлював, це зробили ви. Для того, щоб той прилад знайшли у квартирі.

— Так, — підтвердила вона. — Я хотіла її потім забрати. Та Пол мав інші плани на машину, вона йому також була потрібна.

— І що ж пішло не так? Машина тепер у вас, чи не так?

Вона мовчки показала на шафу для білизни.

— Я запхала її туди, коли почула ваші кроки.

Бім відчинив шафу. На охайно складених рушниках скромно стояв знайомий маленький портативний телевізор.

— Вона перевтілилася, — пояснила з-за його спини Еллен монотонним, приреченим голосом. — Вона змінила форму, коли я вдарила Пола. Я півгодини намагалася змусити її повернутися до попереднього вигляду. Але вона не хоче. Вона назавжди лишиться такою.

Бім підійшов до телефону й викликав лікаря. Тіроль стогнав і слабко водив руками у ванні. Він поступово приходив до тями.

— Це було необхідно? — спитала Еллен Екере. — Лікар... навіщо ви йому подзвонили?

III

Бім пропустив її запитання повз вуха. Схилившись, він підібрав портативний телевізор і тримав його у витягнутих руках, він відчув, як вага телевізора поволі сповнює його руки свинцевою важкістю. Незламний супротивник, подумалося йому, надто тупий, щоб бути переможеним. Ця машина була гірша за тварину. Це був камінь, твердий і щільний, позбавлений будь-яких властивостей. Окрім — подумав він раптом — цілеспрямованості. Метою цієї машини було існувати, вижити; камінь, наділений волею. Він почувався так, немов тримав у руках цілий усесвіт, й опустив невиправну М на землю.

Еллен позаду нього зауважила:

— Так і збожеволіти недовго.

Її голос набув колишньої виразності. Жінка підпалила срібною запальничкою цигарку, потім засунула руку в кишеню свого костюма.

— Атож, — погодився він.

— А головне, тут нічого не можна зробити, правда? Ви вже пробували її розібрати. Вони заштопають Пола, він повернеться на роботу, на Лантано чекає заслання... — вона глибоко, судомно зітхнула. — А Міністерство внутрішніх справ продовжить свою звичну роботу.

— Так, — сказав він. Усе ще стоячи на колінах, він оглядав М. Тепер, дізнавшись більше, він не гаяв часу на боротьбу з нею. Він безпристрасно розмірковував і навіть не торкався її.

Тим часом Пол Тіроль спробував виповзти з ванни. Зісковзнувши, він вилаявся й зі стогоном узявся знову за це важке завдання.

— Еллен? — його голос тремтів. Це був глухий, уривчастий звук, немов від тертя металу об метал.

— Заспокойся, — процідила вона крізь зуби, не зробивши в його бік жодного кроку, вона стояла й нервово курила цигарку.

— Еллен, допоможи, — пробурмотів Тіроль. — Зі мною щось сталося... я не пам’ятаю, що саме. Щось мене вдарило.

— Потім згадає, — сказала Еллен.

Бім запропонував:

— Я можу віднести цю річ до Екерса навіть у такому вигляді. А ви скажете йому, для чого вона... що вона зробила. Цього мусить бути достатньо, і Екере забуде про Лантано.