Різдвяні кружляння

— Так, Мей. Як ти про них дізналася? — підтакує Бенні, а потім ледь помітно підіймає великі пальці вгору.

Я дізналася про них, бо різдвяного ранку Рікі згадав, що вони тут є. Він провітрив їх і дав Ендрю після того, як той тремтів, заходячи в дім, п’ять днів поспіль. Це ті самі велетенські полотняні мішки захисного кольору, кожен з яких важить сорок фунтів. Всередині — товста червона фланель з дивакуватими мотивами полювання на оленів, через які, чесно кажучи, мішки скидаються на криваві туші, коли їх розстебнути, але хто я така, щоб судити, якщо Ендрю тепло? Пам’ятаю, як він загорнувся в якийсь із них і сказав, що це був найкращий нічний сон за весь рік. Я просто забезпечила йому додаткові чотири ночі блаженства.

Підіймаю очі до неба. Бонусні бали, всесвіте?

Так чи інакше, завдяки згадці про спальні мішки я вмить опинилася на морозному холоді, одягнена в велетенську парку, тримаючи в руках бейсбольну біту о восьмій ранку й вибиваючи розстебнутий мішок, що висить на мотузці для білизни, намагаючись триматися якомога далі від буруль.

Трохи далі Ендрю розмахує тенісною ракеткою над іще однією зелено-червоною тушею з полотна й фланелі. Він задає їй жару, здіймаючи навколо хмари пилу.

— Ох, Мейзі, класна ідея.

— Тепер ти знаєш, хто в нас великий мозок.

Ендрю мружиться на мене в холодному ранковому повітрі.

— І як я не бачив цього останнє десятиліття?

Очікуване запитання — те саме, що й Бенні з Рікі поставили вголос лише кілька хвилин тому — болісно виражене в його очах.

— Я шукала гусятницю для мами, — брешу. — І вони лежали в глибині комори, — кліпаючи на кричущі червоні нутрощі, бурмочу: — Ніби закривавлені. Це мене турбує.

— Пам’ятаю, як ходив із цим у похід, — розповідає він, — та прикидався, що я — Люк Скайвокер, який спить у розпоротому череві таунтауна[15].

— Цікавий факт про заучку-відмінника.

— «Загорнутися, як Люк в таунтауна» — ще не крилатий вираз, але ми можемо зробити його таким.

— Знаєш, — кажу, замахнувшись, — ти міг би поїхати в місто й купити обігрівач.

Ендрю лупцює свій спальний мішок ще кілька разів, збиваючи разючу кількість бруду.

— Це означало б визнати поразку.

— Точно. Краще зазнати смерті, ніж її уникнути.

— Те, що тривожить мого тата, і є правильним. Але дякую за те, що ти така розумниця, — його усмішка вимальовує зморшки навколо очей, і крихітний владний голосок верещить у моєму черепі: «ПОДИВИСЬ, НАСКІЛЬКИ ЩАСЛИВОЮ ТЕБЕ РОБИТЬ ЦЯ УСМІШКА». — До речі, про поразку, — додає він. — Ти готова до сьогоднішнього дня?

Мороз пробирає до кісток. Нападало добряче снігу, і для нашої наступної пригоди готовий красивий шар свіжого холодного пуху.

— О так.

Розділ десятий

Жодну людину, знайому з Голлісами, вже не здивуєш їхнім серйозним ставленням до ліплення снігових фігур. Коли ми виходимо на ґанок після сніданку, там уже очікує купа різного знаряддя — від велетенських лопат до крихітних садових совків, від граблів до швабр. Біля сходів розмістився стіл, заставлений чашками, тарілками, ковшами, ножами, ложками й навіть ручними ліхтариками — усім, що допоможе при ліпленні. Поряд нагромаджуються дерев’яний ящик і великий кошик з лози; перший містить свіжу моркву, ріпу, картоплю й розмаїття цукіні для носів та кінцівок, а в кошику лежать рукавиці, перуки, шапки й шарфи.

За традицією ми збираємось у команди, працюємо над створенням найкращої скульптури й потім голосуємо за переможця. Ставки високі: для сьогоднішньої вечері Рікі навмисно обирає широкий спектр стейків від курячих відбивних до медальйонів. Кожен кидає папірець із анонімним голосом за найкращу скульптуру в коробку — згідно з кодексом честі, за себе голосувати не можна — і команда-переможець має обрати вечерю для себе та решти. У День снігових фігур я ще ніколи не куштувала медальйонів.

Лише кілька днів тому ми з Ендрю ліпили снігову мавпу, але не довели справу до ідеалу, змушені якнайшвидше закінчувати, тож програли ведмедю гризлі від мами й Рікі. Тео ляпнув щось не те, й вони з Ендрю побилися. Почалась боротьба, я стрибнула в юрму, Тео схопив мене, а потім йому знадобилося багато часу, щоб самому звестися на ноги.

Невже це й поклало початок подіям, наближення яких мені не вдалося побачити? Я здригаюся.

Не можна, щоб це сталося знову.

Двійнята зістрибують зі сходів і пірнають у свіжу порошу; як і минулі роки свого короткого життя, вони змагатимуться не більше п’ятнадцяти хвилин, а потім втратять цікавість.

Аарон цього разу приготував свої славнозвісні сирні млинці, але не з’їв жодного, віддавши перевагу протеїновому шейку, й наполіг, що «абсолютно ситий без усіх тих молочних продуктів» і «ніколи не почувався так добре». Зараз він стовбичить на ґанку в драних джинсах скіні, бомбері з малюнками квітів і парі трендових снікерсів на товстій підошві, що краще пасували б до прогулянки космічним кораблем, ніж сніговими заметами по десять дюймів заввишки.

— Це… інша справа, — каже Ендрю, оглядаючи його з ніг до голови.