Різдвяні кружляння

— Не дуже.

Рікі виструнчився, щойно кавоварка запищала, сповіщаючи про те, що каву зварено, і я використовую нагоду з попередженням поглянути на Ендрю, але не стримуюсь і одразу ж розтягуюсь в усмішці, що схожа на сонячне проміння на моєму обличчі. У думках Джулія Ендрюс виспівує на фоні австрійських гір. Конфетті виривається з блискучої гармати. Зграя птахів граційно злітає з верхівки височенного дерева. Я — сріблясте блискуче щастя.

Рікі опускає переді мною чашку й видихає:

— Ти не видаєшся втомленою, Мейлін.

— Зате чомусь почервоніла, — Ендрю невинно кладе в рот іще одну ложку пластівців, вдумливо жує та ковтає, а потім додає: — Якщо пізніше захочеш подрімати в плавучому будинку, то у спальних мішках тихо і по-справжньому тепло.

Що ж, тепер я впевнена, що мої щоки — гарячі, а очі сяють. Схилившись над горням, вдихаю теплий горіховий аромат.

— Гадаю, все в нормі.

— У будь-якому разі сьогодні вкладемо тебе спати набагато раніше, — говорить Ендрю й перехоплює мій погляд над вінцями своєї чашки. — Слово скаута.

* * *

За пів години він перестрів мене в коридорі з ванним мішечком, коли я зібралася залізти сходами нагору до ванної кімнати з найкращим напором води. Ендрю затягує мене в темну усамітнену їдальню та ховає нас за однією з товстих вельветових штор, зарившись обличчям у мою шию.

— Привіт, — глибоко вдихає. — Ще не купалася, — його рот відкривається, зуби притискаються до чутливого з’єднання шиї та плечей. — Досі пахнеш плавучим будинком.

— Ти так ніжно зі мною фліртував, — дражнюся.

Тихо засміявшись, Ендрю стискає мене у своїх обіймах.

— Поцілуй мене.

Так я і роблю.

— Хочеш дізнатися, чому я не міг заснути? — запитує він.

Сміюсь у відповідь:

— Чому ж?

— Бо я думав про твої тихенькі зойки минулої ночі.

— Мої зойки?

Його губи торкаються моєї шиї.

— Ага. Прямо мені на вухо, — голос Ендрю стає тихим. — «Не зупиняйся. Будь ласка, не зупиняйся».

Відверто кажучи, я ледве можу пригадати щось таке конкретне — лише розмиті спалахи насолоди, коли він рухався наді мною, вигинаючи спину, і шум його хрипкого дихання, коли він увійшов у мене.

— Не думаю, що говорила щось зв’язне.

— Ну, дещо я таки розібрав, — його регіт перетворюється на стогін. — Як ти збираєшся це приховувати? Впевнений, що в мене все на обличчі написано. Може, не варто таке замовчувати?

Він серйозно? Справді думає, що ми маємо оголосити про це сьогодні, після єдиного дня стосунків? Хіба він зовсім не знає наші сім’ї?

Але насправді я не хочу думати про них. Хапаю руками його плечі, і він починає мене мацати.

— Знаєш, може видаватися підозріло зі сторони, коли штора починає гойдатися.

Він відсахнувся в удаваному здивуванні:

— Що, по-твоєму, ми тут робитимемо? — попри це його долоня вже накриває мої груди.

Я досі відчуваю ритмічне відлуння минулої ночі. За іронією я можу лише звинувачувати своє напівсуворе виховання, і провина кидає тінь на мій піднесений настрій. Мама залишила позаду чимало материнського фарисейства, проте її найконсервативніший пережиток — думка про те, що секс не відбувається випадково. Вона знає, що її донька вже не цнотлива, але й не надто зраділа б, довідавшись, що в мене був секс із Ендрю в хижці його батьків. Не те щоб я про це жалкую, але хизуватися не хочу.

Ендрю помічає тінь, що падає на моє обличчя; його долоня ковзає моєю талією.

— Щось сталося?

Так швидко перейти до сексу з Ендрю — більше, ніж реальність, і, чесно кажучи, це достатньо шокує. Але за останні декілька годин я дозволила собі забути, що насправді перебуваю в дикій космічній подорожі, що живу за таймером. Я вже була в цьому самому дні й часі, та не знаю, що може змусити мене повернутись на початок. Невже я відчуваю більше ґрунту під ногами тут, ніж у минулій реальності, в якій гілка впала мені на голову? Можливо. Я прожила третій день і не повернулась у літак, але також учора не зробила нових заяв чи серйозних усвідомлень. Я просто була… щасливою.

А це — єдине, чого мені хотілося.

Тож що станеться, якщо я не щаслива? Що відбудеться, коли ця відпустка закінчиться, Ендрю повернеться в Денвер, а я — в Берклі й сидітиму спустошена й віддалена від нього, а ще — безробітна та бідна? Що як я не можу рухатися такою траєкторією? Провалю це випробування? Повернуся на початок гри, змушена пережити всі ці миті ще раз і виявити спосіб вічно утримувати повітряну кульку в повітрі?

— Нічого, — кажу, сподіваючись, що не надто довго мовчала. — Просто все обдумую.

— От дідько, — Ендрю спохмурнів. — Ми надто поспішаємо, — він проводить рукою по обличчю. — Треба було пригальмувати вчора. Хоча було так добре, і я просто…

— Річ не тільки в тобі. Усе сталось так швидко, — визнаю, і його позитивний відгук знову розпікає мене. — Але не занадто. Я хотіла зробити це з тобою, щойно дізналася, що таке секс.

Нечестива усмішка підіймає кутик губ Ендрю.

Я тверезо додаю:

— Усе відбулося занадто швидко як на… — ковтаю. — Як на суто святкову річ.

Він відступає, щиро ображений:

— Це ти серйозно?

— Насправді не знаю, бо ти більше замкнений, ніж Тео, коли йдеться про ці речі. Але я точно не така, як він.

Ендрю грається шлейкою моєї майки.