Що знає вітер

— Ну що ж… Звідси туди можна довгенько йти пішки. Або швидко доїхати. Може, хвилин за десять чи менше. На головній вулиці рушай на південь — отам, бачиш? — Вона показала в бік вхідних дверей. — Так ти навпростець вийдеш із міста. Пройди кілометри зо три. Зверни на розвилці праворуч і рушай далі, ой… ще десь із пів кілометра. Тоді звертай ліворуч. Пройди ще трішки. Тоді ліворуч від тебе буде церква — церква святої Марії. Там, за нею, і цвинтар.

Я припинила писати, коли вона сказала звернути праворуч.

— Хіба ці вулиці не мають назв?

— Ну, це не вулиці, люба. Це дороги. А місцеві просто знають. Якщо загубишся, спинись і запитай когось. Він знатиме, де церква. А ще завжди можна помолитися. Бог завжди чує наші молитви, коли нам потрібна церква.